Майбутнє української легкої атлетики

У жіночій естафеті чотири по чотириста метрів наші дівчата із часом - 3.34.20 - встановили новий юніорський рекорд України. А розпочинала забіг у складі української команди саме Ольга Земляк.

Загалом же збірна України у командному заліку посіла шосту позицію з-поміж ста семидесяти країн-учасниць. Перше місце дісталося команді США.

Про чемпіонат розповідає тренер Ольги, майстер спорту з легкої атлетики, Олег МАШАНЕНКОВ:

- Дуже сподобалася організація чемпіонату світу у Польщі. Місто жило змаганнями. Забіги можна було дивитися по телевізору (причому з великою кількістю повторів), на стадіоні маленькі діти шикувалися у черги за автографами легкоатлетів. Спорт у Польщі дуже популярний. У нас, на жаль, ситуація зовсім інша. Та й змагань подібного роду через відсутність спортивних баз в Україні не проводять.

Що ж до виступів власне наших спортсменів, то, наразі, здобуток Ольги - найкращий серед спортсменів-легкоатлетів області. Ми цілеспрямовано готувалися до цього чемпіонату, аби досягти високого результату. Проте виконання нормативу майстра спорту міжнародного класу стало приємною несподіванкою.

Зараз легка атлетика, можна так сказати, живе майбутнім. Ми маємо багато спортсменів, які показують непогані результати на рівні України, але для успішних виступів на міжнародній арені цього замало.

І все ж ми постійно бачимо прогрес національної збірної. Це свідчить про те, що з’являються молоді перспективні спортсмени. На минулому чемпіонаті світу збірна посіла лише тринадцяте місце. Цього разу - шосте. Гадаю, за два-три роки наші легкоатлети регулярно радуватимуть високими досягненнями.

Цього разу Ольга мала чудовий шанс потрапити і до фіналу змагань. Можливо, зробити це завадило хвилювання, а, можливо, недостатній рівень підготовки. Адже тренувальний процес перед чемпіонатом співпав з екзаменаційною сесією.

Після повернення зі змагань Ольга Земляк також поспілкувалася з пресою.

- Олю, як ти потрапила у цей спорт?

- Розпочала займатися атлетикою приблизно із дванадцяти років. Взагалі-то, оптимальним часом вважається десятирічний вік, але є спортсмени, що розпочинали свої виступи і у п’ятнадцять. Це залежить, насамперед, від фізіології конкретної людини.

З того часу живу у постійному ритмі: щоденні дворазові тренування, збори, змагання. Тепер знаходжу час і для навчання. На дозвіллі люблю грати на фортепіано.

- Чи траплялися певні труднощі під час виступу на чемпіонаті світу?

- Важливо було, насамперед, налаштуватися психологічно, адже серед моїх суперників були усі найкращі спортсмени з різних країн. Та й стартувала в естафеті я першою. Взагалі, естафета - це відповідальність кожного за командний результат. Важливо було пробігти якнайкраще. Звісно, після підготовки до змагань я очікувала виконати норматив майстра спорту України, а результат майстра спорту міжнародного класу став несподіванкою.

- Як приймали українську команду у Польщі?

- Усе було чудово. Поляки прекрасно підготували до чемпіонату місто. Увесь Бидгощ був завішений різними плакатами, прапорцями, усюди були розставлені фігури легкоатлетів. Жили ми на заміській базі. Єдиною незручністю був щоденний автобусний переїзд від бази до місця проведення змагань.

- Які турніри чекають на тебе у майбутньому?

- За два тижні братиму участь у матчевій зустрічі, що пройде у Латвії. Потім відпочиватиму, готуватимуся до наступного сезону і обов’язково спостерігатиму за перебігом Олімпійських ігор у Пекіні.