На кого працює нинішній президент?

У хорі бажаючих очорнити Кабмін України особливо стараються проФФесіонали з табору Партії регіонів та їх проросійські прибічники. Починаючи виступ з будь-якого приводу на будь-яку тему в будь-якій аудиторії, кожний регіонал обов’язково має “проспівати” типовий для них рефрен: “Все погано і в усьому винен нинішній Уряд на чолі з Юлією Тимошенко!”.

“З’їсти” Юлію Тимошенко і знову відкрити собі дорогу для карколомного збагачення хоче не лише регіональний олігархат та його підспівувачі. Бо “з’їсти” хочуть також і фахівці з Банкової, котрим ніяк не вдається “підсмажити Юлю” жодними указами.

Але, незважаючи на близько тисячі “вказівок” (майже кожна з яких гальмувала нормальну роботу уряду), що надійшли з секретаріату президента на адресу уряду Юлії Тимошенко впродовж неповних семи місяців, уряд збільшив розмір пенсій, почав виплачувати гроші ошуканим вкладникам Ощадбанку, зупинив інфляцію, а, головне, - вилучив із тіньового обігу і поклав до бюджету додатково понад 30 (понад тридцять!) мільярдів гривень!

Перша спроба “зняти Юлю” елементарно провалилася. Також провалилася ідея Банкової щодо використання проти законного уряду так званого опозиційного уряду під керівництвом Януковича.

Цей доволі оригінальний опозиційний продукт ненависті постійно займався лише тим, що шукав у діяльності нинішнього уряду Тимошенко якісь огріхи й помилки, намагаючись роздути їх до рівня катастрофи. А не маючи необхідних підстав для роздування, мусив їх вигадувати або виссати із пальця.

Зрозуміло, що в разі усунення ненависної уряду леді Ю, нинішня економічна ситуація була б просто царським подарунком для професійних опозиційників. Прийшли б на все готове, з можливістю знову розкручувати своє улюблене заняття – дерибан при повній безвідповідальності.

До речі, згадайте: впродовж майже півтора року нещодавньої діяльності пана Януковича на посаді прем’єра ніхто в суспільстві не знав, чим займається він і очолюваний ним уряд. І було тихо. І жодних невдоволень з боку президента та його обслуги. Жодних тобі Указів, листів чи “вказівок”.

Повна ідилія. У тому числі ідилія із “РосУкрЕнерго” - сумнозвісним корупційним утворенням на рівні домовленостей Путін-Ющенко.

А тут приходить на керування господарством України Юлія Володимирівна і одним із її перших кроків є намагання усунути від посередництва цю корупційну фірмочку з трьома клерками у Швейцарії. Бо й справді: чому Український Народ повинен сплачувати за російський газ не безпосередньо співкордонній на нашому сході Росії, а тій самій Росії через Швейцарію?

Але, мабуть, найвищим досягненням “діяльності” нашого гаранта слід вважати кульбіт із внесенням на розгляд Верховної Ради президентського законопроекту про бюджет.

Тобто президент раптом(!), напередодні розгляду раніше оголошеного і розглянутого у профільних парламентських комітетах урядового законопроекту, подав на розгляд, без належного обговорення в парламенті, зовсім інший, свій, президентський, законопроект.

Цілком очевидно, що цей крок президента є не лише свідченням його відвертої ворожості до законного Уряду, а й публічною демонстрацією його антипатії й заздрості до відвертої і насправді чесної пані прем’єр–міністра.

Слава Богу, наша Верховна Рада не прийняла президентський закон “Про зміни до бюджету”. Але водночас не затвердила й урядовий законопроект.

Щоправда, у зв’язку з тим, що не затверджено урядовий проект бюджету, постраждають, передусім, найбільш добросовісні й сумлінні громадяни України.

Зокрема, місцеві бюджети наразі не отримають 10 млрд. грн., не буде виділено 1,13 млрд. грн. на Євро-2012 та 1,12 млрд. грн. на закупівлю зерна за державний кошт, не буде вдвічі збільшено видатки на розвиток вугільної галузі, не буде у 4,7 раза збільшено видатки на розвиток літакобудування, у 5,8 раза - на розвиток космічної галузі, у 25,2 раза - на суднобудівну галузь, у 2,9 - на розвиток української мови, у 24 рази - на потреби українського кіно…

До того ж, внаслідок незатвердження урядового законопроекту стосовно бюджету, під знаком запитання залишається обіцяне нинішнім урядом підвищення з 1 вересня заробітних плат працівникам медицини, освіти, науки, культури, пенсій, витрат на оборону держави.

Тактика вставляння палиць у колеса урядовій команді практично є фактом гальмування нормального розвитку України і вже давно породжує цілком логічне запитання: “На кого працює наш “всенародно обраний “президент”?

Останні події в Криму, де без перешкод встановлено антиукраїнський пам’ятник російській імператриці, а водночас російські активісти антиукраїнських організацій напали на українських військових моряків, які цілком законно хотіли встановити меморіальну дошку, побили моряків(!) і розбили дошку; терор, розпочатий проти активістів українських громадських організацій з побиттям їх членів; побиття вікон у потягах, що курсують до Севастополя.

Нарощування на півострові агресивності по відношенню до українців і повна байдужість місцевих правоохоронців щодо цих фактів відвертої антидержавної діяльності – всі ці та інші подібні прояви намірів проросійських сил на півострові, які відверто виступають за анексію Криму на користь Росії, як бачимо, абсолютно не хвилюють вельможного пана Ющенка, вся енергія якого під гаслом “В усьому винен нинішній уряд на чолі з Юлією Тимошенко!” вочевидь має зовсім іншу спрямованість.

Які перспективи може мати Україна, в якій російські військові захоплюють українські маяки, проросійські хулігани б’ють військовослужбовців Українського Військово-Морського флоту, приїжджі політики з Росії відкрито проголошують наміри продовжувати свою окупаційну присутність в Україні аж до повного відторгнення і захоплення частини української території, а по столиці України безперешкодно ходять мітингувальники з антиукраїнськими вимогами під російськими прапорами, тоді як Росія поступово поширює свою експансію в енергетиці, політиці, фінансах, торгівлі, культурі, засобах масової інформації тощо, а наш “всенародно обраний” президент призначає гінеколога відповідати за національну безпеку і оборону держави, водночас гальмуючи всі наміри уряду, спрямовані на виправлення цього становища?

Звичайно, президент у нас - “всенародно обраний”, але це зовсім не означає, що він є священною коровою та має перебувати у зоні недосяжності для критики. Тому питання - На кого працює нинішній президент України? - є надзвичайно актуальним і доречним.

Залишається лише сподіватися, що наш мудрий, незлобливий і м’якосердий Український Народ врешті-решт зрозуміє, хто є хто у нинішньому розкладі політичного пасьянсу на реальній площині новітньої української історії.

Бо надто велику ціну ми вже сьогодні платимо за те, що відбувається на наших очах. Але ще більшу платитимемо завтра за злочинну байдужість групи осіб, котрі, сидячи на вершині влади, зловживають нашою довірою, свідомо і послідовно ліквідуючи державну незалежність України.