Підпільна інфекція – хламідіоз

- Серед інфекцій, які передаються статевим шляхом, хламідіоз трапляється найчастіше: на нього страждають 60 відсотків населення. Вчені заговорили про хламідіоз порівняно недавно, у середині 80-х років, хоча відомості про цю інфекцію є в Старому завіті, у давньокитайських і староєгипетських джерелах. Тоді її не розпізнавали та не виявляли через відсутність або недосконалість лабораторної діагностики.

- Хм, то хламідії - дуже древні, а тому людині, можливо, властиво їх мати?

- Ні, хламідії не є представниками нормальної мікрофлори людини, це дрібні грамнегативні патогенні внутрішньоклітинні мікроорганізми. Наявність хламідій засвідчує, як правило, наявність інфекційного процесу, а відсутність клінічних симптомів хвороби розглядається як тимчасова рівновага між паразитом і хазяїном.

Далі Chlamydia trachomatis спричиняє венеричні захворювання, але не лише їх. Серед п’ятнадцяти її серотипів п’ять викликають захворювання очей (трахому), сім можуть збуджувати паратрахому (вражати урогенітальний тракт і кон’юнктиву), а три - винуватці венеричної лімфогранулеми. Є ще й інші види хламідій, які вражають практично будь-який орган, спричиняють безліч хвороб та ускладнень на зразок ревматоїдного артриту, хвороби кісток.

- Цікаво, як саме хламідії “поводяться” в чоловічому організмі?

- У чоловіків, які мають хламідіоз, спостерігається порушення статевої потенції (ослаблення ерекції, оргазму, передчасне виверження сім’я) та безплідність.

Вельми небезпечним є ускладнення хламідіозу - хвороба Рейтера, коли уражаються сечівник, кон’юнктива й суглоби. На жаль, хвороба Рейтера найчастіше трапляється саме в молодих чоловіків і часто перетворює їх на інвалідів.

Зараження ж хламідіями відбувається переважно статевим шляхом. І причому не лише генітальним, а й оральним або анальним. Поширення хламідійної інфекції подібним чином відбувається у чоловіків і жінок активного статевого віку, років так від 20 до 40.

Понад те, є і побутовий шлях передачі хламідійної інфекції: через забруднені інфіковані руки, білизну, ванну, постіль, басейни, лазні. А також через дружні поцілунки губи в губи й, наприклад, жування спільного бутерброда. Реальною є загроза передачі хламідій від матері до дитини внутрішньоутробно або під час пологів. Так що хламідії цілком можна назвати і соціальною інфекцією. Адже й людні пляжі з теплою стоячою водою є сприятливим середовищем для розповсюдження хламідійної інфекції. Бо вона зберігається у воді до пяти, а на людському тілі - до двох діб і надзвичайно стійка до мийних та дезинфікуючих засобів.

- Людина якось все-таки може відчути інфекцію?

- На жаль, у більшості випадків такі відчуття є незначними, суб’єктивними та млявими. Десь за два-три тижні після зараження в ділянці уретри розпочинається сверблячка, з’являються помірні слизові або слизово-гнійні виділення, несильні різі під час сечовипускання. Зазвичай рідко хто негайно йде до лікаря. А вчасно не розпізнана інфекція і пізно розпочате лікування загрожують різноманітними ускладненнями, серед яких - уретрит, хронічний простатит, епідидиміт- запалення придатка яєчка, безплідність.

Ми користуємося простими й доступними скринінг-тестами, які ставляться протягом кількох хвилин при пацієнтові. Але якщо хвороба хронічна чи її прояви стерті, можна одержати і псевдонегативну відповідь. Популярна серологічна діагностика хламідіозу. Але цей метод не підходить для тих, хто раніше вже переніс хламідійну інфекцію.

Золотим стандартом діагностики вважають культуральний метод. Матеріал, узятий у пацієнта, опрацьовують і висівають на культуру чутливих клітин. Є ще група методів, з допомогою яких виявляють у матеріалі, взятому в хворого, ДНК хламідій. Тому все розглядається індивідуально.Також під час лікування хламідіозу необхідно пам’ятати, що моноінфекція зустрічається лише в 20-25 відсотках випадків, в інших випадках це поєднання, наприклад, з гарднереллезом, уреаплазмозом, кандидозом, трихомоніазом. Ну і, звісно ж, не варто займатися самолікуванням, щоб не набути хронічного запального процесу та ускладнень.