“Не я обрав цей шлях, а він вибрав мене”

Учитель - це Олександр Борисович Козак (на фото), засновник і натхненник Центру інтелектуального розвитку “Сузір’я”, депутат Костопільської районної ради. І хоча він не дуже полюбляє давати інтерв’ю, все ж таки погодився привідкрити завісу своєї душі й поділитися власним життєвим надбанням із читачами нашої газети.

- Олександре Борисовичу, майже тридцять років свого життя Ви присвятили учительській справі. Чому Ви обрали саме такий шлях? Це закладено генетично?

- Можна сказати й так. Причини завжди цікавлять людей. Я - вчитель у третьому поколінні, виріс в освітянському середовищі, це для мене - як дихати. І тому мені інколи здається, що не я обрав цей шлях, а він вибрав мене.

- А чому перемогли шахи, адже Ви закінчили факультет англійської мови Луцького педагогічного інституту імені Лесі Українки?

- Зараз мені здається, що все було детерміновано з самого початку. У школі, в яку я прийшов викладати (костопільська ЗОШ №1 ім. Т.Г.Шевченка), мене вже чекала “плеяда” дітей, які на рівні підсвідомості були здатні оцінити (можливо, завдяки своїм батькам) примат духу й інтелекту. І тому саме шахи виявилися потужним мобілізуючим фактором, біля якого згуртувалися здібні, обдаровані діти. До речі, шахи за своєю суттю здатні робити природній відбір.

Коли до нас прийшли перші успіхи (виграли область, почали систематично їздити на Україну), я зрозумів, що, створивши шаховий клуб, зможу оптимально вплинути на інтелектуальний і духовний розвиток дитини, таким чином реалізуючи себе. Матеріально було важко, бо я змінив 150 карбованців на 90 при дружині-студентці. У цьому плані мені пощастило з дружиною, яка далека від меркантильності (Жанна Вікторівна - учитель, автор збірки поезій “Тихий дощ” - авт.). Багато хто відмовляв мене від “непрестижної” роботи, на що я відповідав, що я її зроблю престижною.

- Що Вас захопило у шахах?

- Шахи дають унікальну можливість дізнатися правду про себе і світ.

“Ми намагаємося зберегти інтелектуальну традицію народів світу”

- У нинішньому році виповнюється 10 років від заснування Центру інтелектуального розвитку “Сузір’я”. Розкажіть, з чого все починалося?

- “Сузір’я” - похідна шахового клубу, заснованого мною 27 років тому, який і став духовно-матеріальною базою сучасного Центру.

Не скажу, що десять років минуло, як один день… Спочатку була утворена дитячо-юнацька спортивна школа інтелектуальних ігор “Сузір’я”. Але з часом ми вирішили вийти за межі суто спортивної діяльності та зосередитись на інтелектуальних іграх як на потужному засобі впливу на інтелектуально-психічний і духовний розвиток дитини. Тому у 2003 році ми реорганізувалися в Центр інтелектуального розвитку “Сузір’я”. Тут не можу з вдячністю не згадати Валентину Миколаївну Загребельну, тодішнього начальника відділу освіти, та Михайла Петровича Кривка, голову Костопільської райдержадміністрації.

Заклад дійсно унікальний не тільки для області, а й в межах України. Ми намагаємося зберегти інтелектуальну традицію народів світу. Органічну потребу в постійному духовному зростанні - ось основне, що отримують вихованці.

- Чому саме “Сузір’я”?

- Назвав на честь першої “плеяди” своїх учнів-шахістів. Уявіть собі, перша плеяда (а з древньогрецької це і є “сузір’я”) була представлена яскравими дітьми. Усі вони після закінчення школи вступили до найкращих вищих навчальних закладів Союзу: Віктор Юдін - факультет філософії Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова; Василь Гаврилюк - фізико-математичний факультет МДУ; Олег Волошин - Московське вище технічне училище ім. Н. Е. Баумана; Олександр Рижков - Московський авіаційний інститут; Олексій Сущук - Московський фізико-технічний інститут; Ігор Самолюк - Державний центральний ордена Леніна інститут фізичної культури, шахове відділення. Зараз - це мої друзі, з якими я товаришую вже понад двадцять років. Я впевнений, це - прямий результат нашого спілкування навколо шахів. Бо коли ми говоримо про шахи, маємо на увазі не тільки їх.

- Розкажіть про досягнення Центру.

- Досягнення Центру вже самі по собі виправдовують його існування. Звичайно, що якість роботи на зовнішньому рівні вимірюється успіхами у змаганнях. Ми маємо два перших призери Чемпіонату України з гри Stratego; третє місце - з першості України з “Диво-Шашок”; ми є сумарними переможцями обласної спартакіади школярів у блоці інтелектуальних видів спорту.

Але “Сузір’я” - це насамперед духовний Центр. Як виміряти ті досягнення, які відбуваються в душі, у розумовій діяльності окремо взятої дитини під час її практичного дотику до цього інтелектуального різнобарв’я? Це вже питання глибини, на якій і стоїть світ…

- Чи є у Вас якийсь особливий підхід або метод впливу на вихованців Вашого закладу?

- Сам статус позашкільного навчально-виховного закладу дозволяє з успіхом впроваджувати Сократівський підхід впливу на учня - через діалог, через питання, які примушують думати.

- У “Сузір’ї” усі охочі можуть навчитися грати не лише в шахи та шашки, а й ознайомитися зі світом логічних ігор народів світу. Го, Отелло, Сьогі, Stratego, - яка з цих ігор найбільше цікавить молодь? Чи все-таки фаворитами залишаються шахи?

- Найбільше зараз діти грають в Stratego. Вже двічі ми проводили в “Сузір’ї” міжнародний турнір з цієї гри за участю найсильніших гравців Європи, зокрема голландців. Незабаром вихованці Центру братимуть участь в Чемпіонаті світу з логічної гри Stratego.

- Що дає людині заняття інтелектуальними іграми?

- Забезпечує інтелектуальний та духовний розвиток, формує культуру мислення і створює умови для самоосвіти, самопізнання.

- Вихованці Центру - неодноразові переможці та призери обласних, всеукраїнських і міжнародних змагань. Хто їх навчає?

- Заклад специфічний і тому вимагає носіїв специфічних знань з високою загальною культурою, адже ми є позашкільним навчально-виховним закладом. Протягом років відбувалася селекція педпрацівників. Пройшли випробування часом і вимогами Едуард Литвиненко та Леонід Грицюк. Саме з цими людьми пов’язані базові успіхи закладу.

- Олександре Борисовичу, відомо, що Ви - депутат районної ради, голова комісії з питань освіти, культури та духовності. Чому Ви вирішили зайнятися суспільно-політичною діяльністю?

- Небезпечно бути байдужим до того, що відбувається навколо. А, зокрема, це надає мені додаткового подиху. Я відвідую віддалені куточки району, зустрічаюся з людьми, тримаю руку на пульсі подій та інколи потрапляю в такі місця, в яких би за інших умов не побував. Це розширює мої горизонти…

І про особисте...

- Олександре Борисовичу, а що у Вашому закладі робить фортепіано?

- Хоч воно і стареньке, але йому дуже пощастило. Тому що за його участі ми проводимо традиційні “Грудневі вечори класичної музики”. Воно знає, хто такі “Контрасти”, до нього доторкалися віртуозні пальчики Мирослави Чорнобай і Тетяни Вакулик. Тут неодноразово виступали чудові гурти “Вишнева гора”, тріо “МІО”, “Prima Vera” (керівник Ігор Сметанін, м. Луцьк) та затишна музикальна родина Чорнобаїв.

- Ви все життя прожили у Костополі. Чи не було спокуси показати себе “в світах”?

- Духовно обмежену людину і Монмартр не врятує, а для духовно багатої - і пустеля буде раєм.

- Що для Вас дитинство?

- “Всі ми родом з дитинства”. Я думаю, що по дорослій людині можна визначити, яке в неї було дитинство, я це називаю “геном реваншизму” (сміється - авт.). Те, що людина недоотримала в дитинстві, вона намагається свідомо або несвідомо здобути в дорослому житті. Це щось на зразок Ібсенівського “юность - это возмездие”…

- Ви щаслива людина? Що Вас робить таким?

- Так, я щасливий. Одного разу в Августина Блаженного запитали, що таке час. Він відповів: “Коли мене не питають про це, я знаю, що це таке”. На мою думку, це стосується і щастя.

- Що б Ви ще хотіли здійснити у своєму житті?

- Не розгубити те, що маю.