Олександр Булига: “Працюю за покликанням!”

Саме з таких - директор Рівненського обласного краєзнавчого музею Олександр БУЛИГА, життя якого настільки тісно переплелося зі справою, якою він займається, що відділити його від улюбленої роботи видається просто неможливим.

“Ти будеш директором музею!”

- Пам’ятаєте Ваш перший візит до музею?

- Вперше я переступив поріг музею (у 70-ті він розміщувався на нинішній вул.С.Петлюри), коли мене посвячували у піонери. Тоді я побачив світ по-іншому. Як зараз пам’ятаю військові мундири, манекени в українському національному вбранні…

До речі, я закінчив рівненську середню школу №1. Саме там вперше побачив скульптурне зображення відомої людини - письменника Володимира Короленка, яке назавжди закарбувалося у моїй пам’яті.

- Про що Ви мріяли у дитинстві? Чи думали колись, що станете директором музею?

- Ні, ніколи не думав. У дитинстві мріяв бути археологом. Разом із братом Віктором три роки провчився на історичному факультеті Чернівецького державного університету. Після третього курсу ми проходили практику в Ленінграді, побували у всіх відомих музеях. Коли ж приїхали додому, батьки нас поставили перед фактом: комусь із нас двох треба було йти на роботу. Тож я перейшов на заочне навчання і почав працювати у Рівненському обласному краєзнавчому музеї.

Тоді колектив очолював Едуард Антоненко, який немовби передбачив моє майбутнє: “Ти будеш директором музею!”, - сказав він. Я й забув про цей випадок, а от коли призначили на посаду директора, то пригадав (сміється, - авт.). Пройшов весь шлях від початку до кінця: був молодшим, а згодом - старшим науковим співробітником, потім - заступником директора, а нині працюю директором музею.

- А що пригадуєте зі студентських років?

- Коли почав працювати в музеї, вчитися стало цікавіше. Я спілкувався з археологами, відчув смак вивчення минулого, історії нашого краю…

- Що для Вас особисто означає “музейна справа”?

- Це справа, якою не будуть займатися ті, кому до цього не лежить душа, адже сама професія є малооплачуваною. А ті люди, які все ж таки обрали цей шлях, працюють за покликанням. Під час своєї роботи я багато спілкувався зі старожилами професії, переймав їх досвід і отримував від цього задоволення.

Для мене дуже важливо, що підтримка музейної справи є у родині. Мій брат-близнюк Віктор - теж історик. Саме йому належить ідея створення програми “День музею”, яка виходить на Рівненському державному телебаченні.

“Син народився у Міжнародний день музеїв”

- А з якими цікавими людьми доводилося зустрічатися за час роботи в музеї? (на стінах кабінету директора музею багато фотографій, на яких він зображений поряд із відомими людьми нашої держави, - авт.)

- Мені доводилося бачитися з різними неординарними особистостями. Особливо запам’яталися зустрічі з актором Сергієм Івановим (він грав “Кузнєчика” у фільмі “В бой идут одни старики”, - авт.), відомою телеведучою Ольгою Герасим’юк, головою фонду “Україна-3000” Катериною Ющенко, співачкою Анжелікою Рудницькою, Героєм України, директором Львівської галереї мистецтв Борисом Возницьким, начальником оркестру почесної варти Міністерства оборони України Михайлом Рябоконем.

- У Вас є захоплення?

- Найбільше моє захоплення – мій син Микола, який, до речі, народився у Міжнародний день музеїв – 18 травня (посміхається, - авт.).

- Щось колекціонуєте?

- Все, що в мене є, я передаю у фонди музею.

“У музейних експозиціях показані не всі експонати”

- Ви, мабуть, чи не найбільше можете розповісти про історію Рівненського обласного краєзнавчого музею?

- Музейній справі на Рівненщині понад сто років. Перший музей заснований бароном Штейнгелем у 1896 році в селі Городок. Через десять років з’явився музей у Рівному, а ще через десять – в Острозі. На жаль, доля фондових збірок двох перших музеїв першої половини XX століття склалася трагічно, зібрані колекції зникли під час Першої та Другої Світових воєн. Упродовж століття музею доводилося неодноразово змінювати місце свого розташування.

З 1975 року музей розмістили у будівлі, яка сьогодні є пам’яткою архітектури національного значення. Приміщення колишньої гімназії, збудоване у 1834-1839 роках, у своїх стінах бачило багатьох відомих особистостей віт-чизняної історії. Це: Володимир Короленко, Пантелеймон Куліш, Микола Костомаров, Михайло Драгоманов, Іван Огієнко. У 1941-1944 роках тут знаходився рейхскомісаріат України. На мою думку, правильно, що саме це приміщення відвели під музей. Сьогодні тут експонується та зберігається понад 140 тисяч експонатів.

- Чим наш музей відрізняється від інших? Що в ньому особливого?

- У кожному музеї є особливі речі. У нашому зберігаються унікальні історичні, мистецькі, природничі пам’ятки. Це, насамперед, сакральне мистецтво – наші ікони, серед яких – Богородиця Одигітрія з Дорогобужа (ХІІІ ст.). До речі, зараз наші ікони знаходяться на виставці у Волинському музеї ікони у Луцьку. Унікальними є предмети козацької доби, знайдені на полі Берестецької битви групою археологів, яку очолював Ігор Свєшніков. Неповторним надбанням є й роботи нашого земляка, видатного скульптора Томаша-Оскара Сосновського (ХІХ ст.).

На жаль, в музейних експозиціях показані далеко не всі експонати, які в нас є, багато що залишається в запасниках.

- Хто найбільше відвідує музей сьогодні?

- Щороку кількість відвідувачів зростає на десять тисяч. Це, здебільшого, школярі, студенти, молодь. Сподіваємося, що ситуація дещо зміниться, коли музей стане туристичним об’єктом. Саме з цією метою у травні нинішнього року ми проводили всеукраїнську творчу лабораторію “Музей – складова частина туристичної індустрії”, на якій обговорювалися питання про те, як залучити більше відвідувачів, зокрема, туристичні групи (цікаво, що творча лабораторія розпочала свою роботу з 17 на 18 травня нічною екскурсією музейними залами “Герої минулого про себе, нащадків та завтрашній день”, - авт.).

До того ж, хочемо запровадити мікро-туристичні маршрути у Рівненській області, які б демонстрували все розмаїття історико-культурної спадщини нашого краю.

І про перспективи…

- Що можуть побачити рівняни та гості міста, завітавши до краєзнавчого музею?

- Окрім постійно діючих експозицій, рівняни та гості нашого міста можуть побачити багато нового, адже щомісяця ми проводимо різноманітні виставки. Зараз, наприклад, проходить перший Рівненський мистецький міжнародний салон, на якому представлені роботи художників Іспанії, Польщі, а також з усієї України.

До Дня міста вже відкрили виставку “Погляд квітів”, авторами якої є дівчата-ровесниці нашої незалежності. Незабаром відбудеться виставка реставратора-іконописця українського походження Малгожати Давидюк з Перемишля (Польща). Планується проведення вже традиційної фотовиставки “Вернісаж на Покрову”. Шостий рік поспіль у нас проходить виставка “Золоте сузір’я”, на якій ми представляємо роботи наших земляків - творчих особистостей (художників, письменників, архітекторів, працівників музеїв), яким у поточному році виповнилося п’ятдесят.

Починаючи з 1992 року, ми проводимо фольклорно-етнографічне свято “Музейні гостини”, яке присвячуються Міжнародному дню музеїв (18 травня, - авт.). На подвір’ї музею та навколо нього збираються народні майстри, які представляють свої доробки з дерева, соломи, лози, шкіри, глини, бісеру, кращі вишивальниці, ткалі, художники та фольклорні колективи з різних куточків України. Щороку до цієї справи долучаються нові учасники, фонди поповнюються цікавими експонатами.

- І, насамкінець, про плани…

- У вересні ми збираємося поїхати на ІІ Всеукраїнський музейний фестиваль “Музеї у сучасному поліетнічному світі”. Будемо презентувати наш музей у п’ятьох номінаціях: міні-експозиція “Музейні гостини-2008”; конкурс музейних комп’ютерних програм – “Колекція холодної і вогнепальної зброї з фондів музею”. На конкурсі музейних видань ми представлятимемо “Наукові записки” (2, 4, 5, 6 випуски), а на конкурс промоушену веземо проекти “Музейні гостини” та “Свічу пам’яті”, яка проходила у літературному музеї Уласа Самчука. До того ж, представлятимемо фільм про приміщення музею, який входить до циклу програм “Так було”, створений на Рівненському державному телебаченні Олексієм Бухало, а також ігрове шоу “День музею”, яке транслюється на РДТРК.

У жовтні відбуватиметься наукова конференція, на якій ми будемо представляти доробки наших музейних працівників, що побачать світ у черговому збірнику “Наукові записки”, присвяченому 155-річчю від дня народження Володимира Короленка.