На погрозах сімейного щастя не побудуєш

Ходімо разом. Я тобі підігрію.

Галина була хороша мати, вірна дружина і добра вчителька. Вона прийшла працювати в це село за направленням. Суботніми вечорами іноді ходила до місцевого клубу. Там і познайомилася з Миколою. Він не був красень, але Галі було дуже цікаво з ним. Вони могли цілий вечір розмовляти і їй часто здавалося, що він знає про все на світі. Не дарма говорять, що жінки люблять вухами.

Галя щиро покохала його. Одного вечора вони довго говорили. Хлопець провів дівчину додому і залишився там на ніч. Наступної суботи Галина знову пішла до клубу, та Микола не прийшов. Так продовжувалося кілька тижнів. Він намагався не потрапляти їй на очі. Галя дуже переживала, адже не могла зрозуміти, чому хлопець так з нею повівся. А коли вона зрозуміла, що вагітна, то вирішила піти до нього і розповісти про все.

На порозі її зустріла Миколина мати і сказала, що хлопець зараз прийде з роботи, попросила зачекати. Вона розповіла дівчині, що знала, про те що вони з Миколою зустрічалися і не була проти, щоб син взяв її за дружину. Тоді Галина розповіла, чому прийшла. Сказала, що вагітна. Мати хлопця все вислухала, вона знала, що дівчина Галя розумна і на своєму місці - про неї не говорили нічого поганого. Вона порадила дівчині заспокоїтися і запевнила, що Микола - хоче чи не хоче, а візьме її за дружину. Тут прийшов син, і коли побачив свою подругу у себе вдома, злякався: аж мову відібрало. Мати накинулася на нього з криком, мовляв, як він так міг вчинити. Врешті хлопець попросив вибачення і погодився на весілля. Прийшовши додому, Галя розплакалася, адже розуміла: він її не кохає, а одружується лише тому, що боїться матері. Вона погрожувала, що якщо він залишить дівчину, то вона йому більше не мати.

Весілля не відкладали, домовилися справити через місяць. Галя повідомила своїх батьків. Вони підтримали дівчину.

Після весілля молодята залишилися жити в його батьків. За перепійні гроші Микола вступив до інституту, купив автомобіль. Незабаром народилася донечка. Свекруха дуже любила Галину і маленьку Даринку. Вона допомагала молодій мамі, чим могла, адже бачила, що син байдуже ставився, як до Галі, так і до дитини. Через півтора року лелека приніс ще одну дівчику. Та навіть після другої дитини ставлення Миколи до дружини не змінилося. А взаємини між ними стали ще більше прохолодними. Чоловік взагалі нічим не цікавився, грошей не давав. Жили за рахунок свекрухи і батьків Галини.

Микола закінчив інститут, пішов працювати на добре оплачувану роботу в одну із фірм, що була в райцентрі. Кожного ранку жінка повинна була наготувати свіжу сорочку, випрасувати штани, ще й зготувати сніданок, бо від рідної матері не хотів їсти.

Мати не витримувала цього, не мала сили дивитися на таке життя, плакати, просити сина, щоб отямився, - адже такі красиві дівчата в нього ростуть, та й Галина красива, добра, розумна жінка. Не витримало материнське серце і вона померла від інфаркту.

Після смерті матері Микола взагалі глузд втратив. По кілька діб не бував вдома. Галина мусила віддати діток у садочок, а сама пішла до школи на роботу, ще й за господарством доглядала, з якого мала хоч якусь копійчину. Проте чоловікові не подобалося, що дружина працює. Почав простягати руки. Галя ніколи нікому не скаржилася на нього. Намагалася приховати від дітей справжнє обличчя їхнього батька. Коли тата не було по кілька днів, казала, що у відрядженні; коли приходив і кричав на них, казала: тато втомлений, коли купувала цукерки, казала, що це татко купив. Вона все робила, аби був спокій у сім’ї і діти росли спокійні.

Діти попідростали і самі зрозуміли, хто їхній батечко насправді. Не вірили вони маминим казочкам про доброго татуся, бо не раз бачили як він маму “любить” кулаками. І ніякі виправдання матері їх не влаштовували. Дівчатка стали благали її про розлучення. Довго вагалася Галина, але таки розлучилася. Відсудила у нього хату, правда щось ще йому доплатила. Але їй не шкода було тих цих грошей, тепер вона отримала довгоочікуваний спокій, затишок і щастя, а гроші ще заробить, аби здоров’я. Тепер Галя часто замислюється, заради чого вона витратила стільки років життя.