“Ющенко хоче прибрати Тимошенко за всяку ціну. Він її ненавидить.

Тимошенко, БЮТ, Партія регіонів, комуністи й Литвин не хочуть виборів. Не хочуть їх також 72 відсотки українців. Єдиний, хто їх хоче, - Президент Ющенко. Постає питання - чому?

Ще одні позачергові вибори погано вплинуть на українську економіку, а також на можливість вступу України до НАТО (вибори припадуть саме на час проведення грудневого саміту НАТО), ще гірше вони можуть відбитися на популярності Ющенка й стати згубними для НУ-НС (який може не пройти в парламент).

Західні банки й фінансові установи вважають, що дострокові вибори для України можуть стати катастрофою. “Очевидно, що вибори - це гірший сценарій, оскільки вони спричиняють безліч проблем. Україні необхідний сильний уряд, щоб приймати відповідальні рішення (джерело - Королівський банк Шотландії)” і “рейтинги України страждають від політичної мінливості. Рейтинги можуть піднятися від формування уряду, який дотримуватиметься стійкої економічної політики, у той час як погіршення політичної дисципліни є негативним чинником (рейтинги Фітч)”.

“До того часу, поки ситуація залишається політизованою, існує мало можливостей для політичного консенсусу щодо ключових питань: проведення заходів для виходу з інфляції, рішення проблем із приватизацією й урегулювання планів щодо виплати боргів (“Стендард енд Пур”)”; “Такі внутрішні проблеми, як політична нестабільність і погіршення макроекономіки, поглиблені глобальною фінансовою кризою, створюють у свою чергу серйозні проблеми в залученні міжнародного капіталу” (HSBC).

Президент дедалі більше діє нерозумно. Іти на вибори, коли як він, так і НУНС мають лише 5 відсотків підтримки населення України, означає діяти як пілот-камікадзе.

То який же план Банкової?

Ющенко хоче прибрати Тимошенко за всяку ціну. Будемо щирими – він її ненавидить. На цьому тижні в інтерв’ю п’ятому каналу Тимошенко заявила, що вже кілька років не розмовляла з Ющенком тет-а-тет.

Президент хоче призначити нового технократичного прем’єр-міністра (можливо, Єханурова або Яценюка) за допомогою великої коаліції. Після виборів 2006 року Єхануров створив велику коаліцію з регіонами за умови, що він залишиться прем’єр-міністром.

Велика коаліція також буде підтримувати кандидатуру Ющенка на президентських виборах. Частина регіоналів, що знаходиться під впливом Ахметова, буде фінансово підтримувати таку коаліцію й кандидатуру Ющенка.

Тимошенко проводила переговори з НУ-НС і Литвиним про створення великої коаліції. Половина НУ-НСу хоче приєднатися, а іншій - Банкова наказала не погоджуватися.

Ведучи переговори про “помаранчеву” коаліцію привселюдно та приймаючи ультиматуми від НУ-НС, Тимошенко не будуть звинувачувати, навіть якщо не буде досягнуто домовленості, а Ющенко призначить дострокові вибори. Тоді прем’єр зможе сказати: “Ми зробили все, що могли, для збереження “помаранчевої” коаліції, але Ющенко цього не захотів”.

Ірраціональні дії Ющенка в просуванні України до виборів можна назвати безвідповідальними. І він за них поплатиться. Тим часом Україна втрачає другий шанс вступити до НАТО (як і в 2006 році, коли “помаранчеву” коаліцію знищило небажання Президента знову бачити Тимошенко прем’єр-міністром).

Від дій Президента страждають економіка й іноземні інвестиції, а Ющенко втрачає шанси на своє переобрання, які, в принципі, були мізерними й до цієї кризи.