Володимир ХОМКО: “Місто житиме лише тоді, коли у ньому будуть народжуватися діти”

- Це прекрасна ідея, - переконаний директор “Рівнеоблводоканалу” Володимир ХОМКО. - Я надзвичайно позитивно ставлюся до будь-яких благодійних актів, які розраховані на сприяння розвитку дітей. Не важливо, хто перед тобою: дитина-інвалід, дитина-сирота чи просто дитина певного віку, потрібно розуміти, що це – дитина, наше майбутнє, і турбуватися про неї варто відповідним чином. Та головне, у суспільстві потрібно виховувати таке сприйняття бізнесу, щоб благодійні внески вважалися за честь і обов’язок серед заможних рівнян. Вважаю, що ми врешті починаємо рухатися в правильному напрямі.

- Але Казковий майданчик стане, фактично, лише другим за рахунком ігровим дитячим майданчиком. Для рівненських дітлахів цього замало…

- Потрібно, щоб подібних ігрових зон було хоча б два десятки - це і буде завдання нової міської влади. Варто лише проявити ініціативу для початку процесу, очолити його - адже бажаючих допомогти є досить багато.

Але не буває сьогодення без парадоксів. Нещодавно я був у єврейському товаристві в МПК “Текстильнику”. Члени общини готові за свої кошти обладнати дитячий майданчик і просять для цього лише виділити територію поблизу будівлі. Але цим питанням просто ніхто не зацікавився…

- А чи є в місті вільна земля, яку можна буде використати для облаштування дитячої ігрової інфраструктури?

- Якщо знаходиться територія під кафе чи гральні автомати, то невже в місті не знайдуться “клаптики” для дитячого дозвілля! Якщо ні - краще закриємо гральні автомати!

- Але погодьтеся, що гральні автомати, разом із негативним впливом на свідомість молоді, приносять до міського бюджету непогані кошти?

- Саме через це некомерційні проекти мало кого цікавлять. Міській владі потрібно мати принциповість і силу волі, щоб не піддаватися спокусі, яку пропонують власники кафе та гральних автоматів, і робити для свого міста користь. Я переконаний, що ми це зробимо!

- За радянських часів дитячі майданчики облаштовували у дворах. Можливо, потрібно знову почати роботу саме у цьому векторі?

- Дійсно, півтора десятиріччя для дітей у місті майже нічого не облаштовувалося. А все, що було збудовано раніше, зараз не придатне до використання. Роботу потрібно починати фактично з нуля.

- Але для цього потрібні кошти…

- Зрозуміло, що якась частина потрібного фінансування буде закладатися в бюджеті, але, я вважаю, що достатньо буде благодійних внесків. У мене немає сумнівів, що ми знайдемо кошти і розпочнемо цю роботу. Будемо на гойдалках чи пісочницях ставити таблички і вказувати, за рахунок якої фірми ми отримали можливість потішити наших дітей. Більше того, за фірмою-благодійником можна залишити право проводити, наприклад, ремонт. Відповідно, ця комерційна структура візьме на себе відповідальність за утримання одного чи певної кількості майданчиків. І про це буде знати громадськість.

- Чи не вважаєте Ви, що спершу потрібно навести порядок у міському парку культури, де алеями вже почали їздити автомобілі?

- Скажу так: поставимо надійний заслон і збережемо парк культури. Крім зазначеної проблеми, в парку необхідно замінити атракціони, більшість з яких дійшли до крайньої межі експлуатації. Тому зараз потрібно думати, як знайти серйозних спонсорів або інвесторів, щоб відновити старі або змонтувати нові, але вже на більш сучасному рівні. Не забуваймо, що ми - мешканці пристойного чвертьмільйонного міста!

- Оскільки для дитячих дошкільних закладів кошти з міського бюджету практично не виділяються, вони також виживають лише за рахунок благодійних та батьківських коштів. Чи можна вирішити цю проблему?

- Не хотілося б обіцяти багато - кошти будуть виділятися у межах міського бюджету. Головне, правильно розподілити та скерувати ці фінансові потоки. Цей процес нагадує сімейну нараду, коли батько приносить гроші, а вся сім’я думає, як правильно їх використати, на що витратити в першу чергу.

Я переконаний, що зможу зробити так, аби цей процес був чесний та справедливий.

- З огляду на сказане, який сектор потребує найбільшої уваги?

- Будемо намагатися все робити маловитратними шляхами. Маю таку ідею: створити осередки для дозвілля та спілкування при кожній рівненській школі. Можливо, навіть профінансуємо утримання окремого працівника, який би опікувався позашкільним дозвіллям: щоб діти після уроків могли збиратися в школі, користуватися спортивним майданчиком тощо. Це потрібно, в першу чергу, для самих дітей, які весь свій вільний час проводять перед моніторами комп’ютерів, в барах та кафе. Важливо, щоб вони почали спілкуватися на тому рівні, як у свій час їхні батьки - мали певні захоплення, брали участь у спортивних змаганнях тощо. Дозвілля має позитивно впливати як на фізичний, так і на духовний розвиток молоді, яка, на жаль, починає деградувати.

- Дітям просто немає куди себе подіти…

- Цілком згідний. Потрібно започаткувати хоча б з півдесятка безкоштовних секцій, щоб зацікавити молодь. Вирішимо й питання фінансування і максимально з того, що зможемо виділити з міського бюджету, будемо спрямовувати на цю справу. А от будівництво дитячих майданчиків – це суто благодійний проект і, головне, - абсолютно реальний.

- А що робити з культурою виховання молоді, яка, не замислюючись, нищить все, що потрапляє до рук?

- Культура дитини - це продукт комплексного виховання, на неї впливають сім’я, школа, вулиця, влада тощо. На жаль, вищий орган законодавчої влади держави подає не найкращий приклад для нашої молоді.

Нещодавно був на зустрічі, й люди згадували наше місто 30-ти та 40-річної давнини. Згадували те, коли мешканці будинків виходили на вулицю й наводити порядок, проводилися офіційні суботники. Сором був тому, хто не виходив зі своєї квартири. Це покращувало сусідські стосунки, змінювало зовнішній вигляд дворової території і часто приносило просте моральне задоволення. Зараз на таку акцію зберуться лише одиниці…

Але справа навіть не в тому. Коли людина власноруч буде облаштовувати своє подвір’я, ані їй, ані членам її родини не спаде на думку сплюндрувати його. І якщо зараз дорослим менталітет змінювати вже пізно, то потрібно намагатися все найкраще доносити до дітей, виховувати їх більш уважними та поміркованими. А як не зможемо цього зробити - не піднімемо місто, скільки б грошей у бюджеті не було.