Микола СОРОКА: “Я ціную серйозну молодь”

- Чим відрізняється нинішня молодь від молоді 70-х років?

- Ми не мали тих можливостей розвиватися, як це є сьогодні: комп’ютери, механізація, науково-технічний прогрес, навчання за кошти батьків. Але, як у таких випадках буває, ми більше надіялись на свої можливості, частіше придумували якісь заходи, щоб нам було цікаво. Ми були дещо зв’язані обов’язками перед державою. Адже після закінчення вузу мали працювати за призначенням. Разом з тим нам реально обіцяли роботу й житло.

- Ось Ви й торкнулися найбільш болючих проблем для нинішньої молоді: житло і робота. У разі вашого обрання міським головою, як Ви будете вирішувати ці проблеми?

- Шляхи різні. З молодими людьми треба домовитися: що вони хочуть зробити для міста і що взамін може дати їм місто. Не секрет, що Рівне потребує рук у багатьох професіях. Влада повинна широко інформувати юних, яких саме спеціальностей потребує обласний центр. Таким фахівцям допоможуть з житлом підприємства, фірми, що візьмуть спеціалістів на роботу. Інвестори, які будують житло, також мають віддати 5 відсотків зведеного житла громаді міста. Є найбільш цивілізований шлях - будівництво за рахунок молодіжних кредитів. Окрім цього, в мене є програма, як реконструювати “хрущовки” та панельні будинки, в яких уже вийшов термін експлуатації. Повірте, ідей у мене багато.

-Як Ви розмовляєте з молодими людьми?

- На рівних. У мене є дві дочки, у яких я багато вчуся, і їх вчу, як жити. Я працював головою облдержадміністрації і часто зустрічався з молодими людьми, які потребували моєї допомоги. Люблю серйозних молодих людей, які не вимагають: “Ось дайте нам кошти, а ми вже якось їх витратимо”. У молоді мають бути ідеї, а ми, люди з життєвим досвідом, тим більше представники влади, маємо їм допомогти ці кошти заробити, знайти кредиторів, інвесторів під проекти.

- Але ж не всі мають ідеї в голові?

- Коли я був в Афганістані, то мав перекладача з Казахстану. Він знав 21 мову. Я дивувався, як можна вивчити стільки мов. Натомість він мені каже: “А я дивуюся, як ти вмієш відрегулювати вузли та механізми у більш як 5 тисячах різних машин”. Тобто, кожен має якийсь талант. Тільки не треба топити його в пиві, наркотиках. Знову ж таки в Афганістані мені пропонували закурити анашу, дехто цим бавився. Однак я одразу відмовився, сказавши, що дурману мені не треба.

- Що Ви порадите молодим людям?

- Не бійтеся діяти. Подавайте ідеї, стукайте у всі двері. Десь їх та відчинять і обов’язково допоможуть. Коли я буду міським головою, двері мого кабінету будуть відчинені для всіх і насамперед для талановитої молоді. Вона потрібна нашій державі, бо у ній - наше майбутнє.

- Що побажаєте юні, яка вчиться, напередодні Дня студента?

- Оптимізму. Ніколи не вішати носа. Гуртуйтеся для добрих справ. І, звичайно, бажаю кохання. Не забувайте: кожен день варто прожити цікаво, корисно, вагомо. Молодість так швидко минає. Тому почувайте себе молодими та енергійними, що б ви не робили.

Розмовляв