Юля - проти кризи Усі політики - проти Юлі

Все більше людей в усьому світі відчувають на собі наслідки фінансово-економічної кризи. У Європі й США уряд й опозиція об’єднують зусилля й роблять усе для мінімізації наслідків кризи. Не обійшли стороною всесвітні проблеми й українську економіку. Але, на жаль, прикладу своїх колег з інших країн наші політики не наслідують. Кабмін Тимошенко бореться із кризою практично сам на сам. А опозиція в особі Партії регіонів і її союзник Віктор Ющенко всіляко перешкоджають виконавчій владі: блокують прийняття антикризових законів, спільно вимагають дострокових виборів. А відправивши у відставку Яценюка, вони остаточно паралізували роботу парламенту.

***

Поштовхом до розвитку негативних процесів у світовій економіці стала іпотечна криза в США. Споживча політика дала серйозний збій. Мільйони американців просто не змогли виплатити кредити на житло. Банки “потрапили на гроші” через масове неповернення кредитів. Відбулася ланцюгова реакція. Як наслідок, під ударом опинилася вся фінансова система держави. Про банкрутство оголосили безліч компаній. Зіграла свою негативну роль глобалізація. Почали згортатися перспективні проекти по всьому світу.

Внаслідок падіння споживчого попиту постраждали навіть такі світові гіганти автомобільної промисловості, як Toyota Motor Corp., General Motors, Ford, Opel та інші. Ці компанії припиняють виробництво в окремих країнах, звільняють робітників. На 30 відсотків скорочує своє виробництво найбільша в світі сталеливарна компанія Arcelormital. Згортає частину виробничих потужностей провідна французька компанія з виробництва косметики L’oreal. Результатом перших місяців фінансово-економічної кризи стали мільйони безробітних по всьому світу. У країнах єврозони за місяць уже звільнено 600 тисяч робітників. Причому їх кількість істотно зростає з кожним днем. У Китаї безробітними до кінця року стануть ще 10,2 мільйона осіб! І таких прикладів - безліч.

***

Аналізуючи ситуацію в Україні, безсумнівно, не можна все списувати на “імпорт кризи”. У нас досить і своїх “героїв”. Чого тільки варті дії НБУ на валютному ринку. Божевільні коливання курсу валюти супроводжувалися продажем Національним банком доларів комерційним банкам за заниженими цінами. У результаті з державної скарбниці в кишені моторних діячів потрапила величезна сума грошей.

- Якби в країні була влада, то після таких ігрищ на валютному ринкові главу Нацбанку заарештували б у той же день, а разом з ним - і ділків, які за день “заробляють” десятки, сотні мільйонів, - заявив в інтерв’ю “Комсомольській правді в Україні” голова парламентського комітету з питань національної безпеки й оборони Анатолій ГРИЦЕНКО.

Прокуратура й СБУ на такі слова нардепа ніяк не відреагували. Можливо, не отримали команду із Секретаріату Президента?

***

Вирішувати проблеми й боротися із кризою уряду доводиться практично наодинці. Заслуговує на окрему увагу те, як команда Тимошенко підійшла до мінімізації наслідків глобальної фінансово-економічної кризи. Робота почалася тихо й спокійно, без зайвих публічних висловлювань. Паніка в суспільстві могла тільки нашкодити.

- Якби я зробила це (оголосила про кризу, - прим.) привселюдно чотири місяці тому, можливо, криза настала б на чотири місяці раніше, - пояснює прем’єр-міністр Юлія ТИМОШЕНКО. - Коли влада починає говорити про кризу, а не робить тихо те, що повинна робити, це нагнітає панічні настрої й піднімає ті проблеми, які насправді без паніки можуть і не виникнути.

Ще в середині літа, задовго до заяв прем’єра про кризу, урядова команда серйозно взялася за проблемні галузі. Першим напрямком був будівельний бізнес. Захмарні для більшості українців ціни на житло віджахнули потенційних покупців, і будівельники опинилися в надзвичайно складному становищі. Кабмін, порадившись із представниками будівельного ринку, розробив комплексний законопроект, який повинен був суттєво знизити ціни на квартири. Мова йде про зниження навантаження на компанії від поборів з боку місцевої влади. Також будуть спрощені регуляторні процедури. Нерухомість вже зараз почала падати в ціні. Далі тенденції повинні тільки підсилюватися.

У цілому, в основі всіх заходів щодо боротьби з наслідками економічної кризи уряд ставить інтереси простих громадян. Зокрема, коли мова йде про порятунок банківської системи. Стабільність банків - це запорука фінансування фабрик, заводів тощо, а значить - гарантовані доходи робітників підприємств. Безсумнівно, клю----човим фактором, який стабілізував банківський сектор, став кредит від МВФ. Це надало можливість активно продовжувати кредитну політику й зняти заборону на дострокове вилучення громадянами депозитів.

До того ж, антикризовий закон, розроблений урядом і прийнятий парламентом, збільшує гарантії вкладникам банків. Зусиллями прем’єра компенсація учасникам Фонду гарантування фізичних внесків становить уже не 50 тисяч гривень, а 150 тисяч гривень. На це НБУ буде виділено 25 відсотків свого прибутку.

***

Що ж стосується сектору реального виробництва, то тут доморощені олігархи знову відзначилися. Ключовою проблемою сучасної української економіки є технічно відсталі підприємства, які не витримують конкуренції. І це на тлі того, що переважна більшість продукції того ж гірничо-металургійного комплексу йде на експорт. А зараз зовнішні ринки закриваються.

У попередні роки олігархи, що володіють головними підприємствами країни, одержували надприбутки за рахунок тіньових схем і низьких зарплат робочих заводів. Замість того, щоб вкладати гроші в модернізацію підприємств, грошові потоки направлялися в офшори. Так, газета “Экономические известия”, посилаючись на дані Держкомстату, повідомила, що компанія СКМ, яка належить найбагатшій людині України й одному з лідерів Партії регіонів Ринату Ахметову, перевела на Кіпр у 2007 році 5,3 мільярда доларів США. А верхом цинізму є те, що нині, коли десятки тисяч робітників його ж заводів і фабрик опинилися на межі звільнення, структура Ахметова “Метінвест” купує американську вугільну компанію United Coal за 2,5 мільярда доларів.

Справа в тому, що підприємства-гіганти найчастіше є монополістами на ринку праці у своїх містах. Людям просто немає де шукати роботу. А власники підприємств, які раніше часто скаржилися на суворий державний контроль, тепер самі просять допомоги в Кабміну. Уряд, розуміючи, що фактично в заручниках у олігархів виявилися сотні тисяч робітників, вимушений підтримувати підприємства. Так, спрощується процедура повернення ПДВ, даються розстрочки на сплату послуг держпідприємств тощо. Але головним пунктом у меморандумах між Кабміном і власниками підприємств є збереження робочих місць і зарплат. Якщо ж цей пункт буде порушено, то держава може повернути підприємство собі на підставі інвестиційного договору. В уряді логіку цих дій пояснюють так: олігархи, які за попередні роки одержували надприбутки, повинні повертати гроші з офшорів і фінансувати збереження робочих місць.

- Уряд робить акцент на сфері машинобудування, будівництві доріг і житла, - відзначає координатор програм Школи політичної аналітики при Києво-Могилянській академії Сергій КИСЕЛЬОВ. - А вони, у свою чергу, створюють замовлення для суміжних галузей. Одне робоче місце в машинобудуванні або в будівництві - це 7-8 збережених робочих місць у металургії, у приладобудуванні, у виробництві будівельних матеріалів.

У ситуації, що склалася, Тимошенко і її соратники розуміють, що вирішувати нагальні економічні проблеми, крім них, просто нікому. Тому уряд, знехтувавши політичними чварами, веде чітку планомірну політику й готовий до співробітництва з усіма розсудливими силами суспільства.

***

Тимошенко запропонувала Партії регіонів скерувати своїх представників в уряд на міністерські посади. Не хочуть. Вона запропонувала їм сформувати нову коаліцію, до складу якої увійдуть представники усіх парламентських сил, і при цьому чітко заявила, що готова поступитися прем’єрським кріслом. Немає відповіді. А все через те, що в нинішній ситуації прем’єрське крісло, це - електричний стілець. І дійсно бажаючих сісти в нього, крім відважної Тимошенко, немає. Ющенко ж і Янукович, які не змогли нічого зробити з Тимошенко, тепер сподіваються лише на те, що її “уб’є” висока напруга світової кризи.

У нинішній ситуації прем’єрське крісло, це - електричний стілець. І реально бажаючих сісти в нього, крім відважної Тимошенко, немає. Ющенко ж і Янукович, які не змогли нічого зробити з Тимошенко, тепер сподіваються лише на те, що її “гахне” висока напруга світової кризи.