Перші дні нової коаліції обернулися безсонними ночами для Ющенка та Януковича

Проголошення в парламенті нової коаліції БЮТ, Блоку Литвина та НУ-НС супроводжується чималою кількістю перепон та інтриг. Принаймні з боку тих політиків і державних мужів, яким не потрібна дієздатна Верховна Рада, а натомість необхідна перманентна політична колотнеча на тлі погіршення економічної ситуації. До таких “патріотів” можна зарахувати не тільки лідера регіоналів Віктора Януковича, який вкотре опинився за бортом парламентської більшості, а й Віктора Ющенка, якому нова коаліція теж не до вподоби, як і розвалена руками президентського Секретаріату попередня більшість БЮТ - НУ-НС. Що ж змушує Президента країни займати таку, досить сумнівну - з огляду на національні інтереси, позицію?

Першого ж дня після оголошення про створення нової коаліції повноцінна робота Верховної Ради відновилася. Парламент оперативно розглянув цілу низку законопроектів, які уряд Юлії Тимошенко розробив для підтримки громадян України та вітчизняної економіки в умовах світової фінансової кризи. Здавалося б, Президент, який тільки й говорить про боротьбу з кризою, має привітати парламент із відновленням дієздатності, а уряд - із тим, що для подолання негативного впливу кризи у нього з’явилася законодавча підтримка. Та не так сталося, як гадалося.

Одразу після наради у Президента перший заступник лідера фракції НУ-НС Роман Зварич заявив журналістам, що Ющенко виступив проти нової коаліції трьох політичних сил. Щоправда, вже за кілька годин той же Зварич був змушений публічно пояснювати, що, мовляв, він неправильно зрозумів Президента. Але всі дії Віктора Андрійовича та його оточення свідчать, що спершу пан Зварич сказав-таки щиру правду: Президентові не потрібний працюючий парламент та - тим більше - працюючий уряд.

За інформацією авторитетного інтернет-видання “Українська правда”, минулого четверга Ющенко до вечора телефонував депутатам “своєї” фракції НУ-НС. Він намагався переконати їх не голосувати за коаліцію з блоками Тимошенко й Литвина, коли це питання буде винесене на засіданні фракції. “Скріплене у вівторок 37 підписами рішення було домовлено вважати недостатнім для підтвердження факту участі НУ-НС у коаліції. Ющенко телефонував не лише людям, які були до нього лояльні. Несподівано Президент набрав телефон Миколи Катеринчука та Анатолія Гриценка. Про те, що Ющенко чіпляється за останню надію, свідчить і те, що він зустрічався із керівником київського осередку “Нашої України” Миколою Мартиненком і його соратником Валерієм Борисовим, який вже написав заяву про вихід з партії Президента”, - пише видання.

Про яку ж “останню надію” Віктора Андрійовича йдеться? А про таку, щоб лишитися Президентом ще й на другий термін, незважаючи на ганебно низький особистий рейтинг діючого глави держави. У цьому сенсі “останню надію” на подовження перебування в найвищому владному кабінеті Віктор Ющенко може плекати тільки тоді, коли він лишається єдиним гравцем на політичному полі. Тоді, коли парламент не працює, а урядові рішення блокуються. Заради цієї мети було планомірно знищено попередню демократичну коаліцію БЮТ та НУ-НС. Задля цього нині робиться все, щоби не дати працювати новій коаліції, залишивши прем’єр-міністра Юлію Тимошенко без жодних шансів на парламентську підтримку в її протистоянні негативному впливу світової кризи на промислове виробництво країни та добробут громадян України.

Між іншим, попри колосальний вплив фінансової кризи, урядові вдається забезпечити виконання державного бюджету. Це означає, що всі зарплати бюджетникам, пенсії та соціальні виплати будуть одержані людьми вчасно і повною мірою. Отримає всю необхідну державну допомогу й виробництво - адже уряд дбає про людей, підтримуючи національного виробника. Причому ключовою визнана державна підтримка аграрного та гірничо-металургійного комплексів.

Кабінет Тимошенко надає пільги та відшукує гроші на кредитування аграріям, шахтарям, будівельникам, машинобудівникам, металургам, хімікам (без штрафних санкцій у разі затримки повернень за кредитами). А за це уряд вимагає, щоби власники підприємств не скорочували зарплати та робочі місця для людей.

Достатньо згадати, що задля підтримки аграріїв Кабміном збережене пільгове оподаткування ПДВ та фіксований податок, надані компенсаціі відсотків по кредитах і допомога у подовженні пільгових кредитів до червня 2009 р. До Верховної Ради також внесено пропозиції щодо обмеження імпорту продуктів харчування, і вони вже підтримані новою коаліцією.

У цьому, зокрема, і в збереженні існуючих на сьогодні соціальних виплат, у обов’язковій індексації їх на рівень інфляції, й полягає основна мета роботи уряду та коаліції. Вона є дуже складною, оскільки потребує часу й непопулярних рішень, а тому красивого виборчого рейтингу на цьому не заробиш.

Замість цього уряд “заробляє” й відшукує гроші, щоб оновити внутрішній ринок, забезпечити виробників замовленнями, дати людям робочі місця. Кабмін нині започатковує цілу низку інфраструктурних, комплексних проектів. Уже схвалено 14 проектів в ПЕК, які коштуватимуть 58 млрд. грн., 15 млрд. з яких уряд профінансує вже в 2009 році. Зроблено також крок до докорінної реформи вугільної галузі через інвестиційні проекти. На черзі – довгострокове інвестування в дорожнє будівництво та машинобудування. Але для здійснення програми, яка стабілізує економічний та фінансовий сектори, Україні потрібні політична стабільність, дієздатність і спільна відповідальність усіх гілок влади.

Досить довго Кабінет Міністрів був фактично єдиним вищим органом влади, який реально вживав заходів для подолання наслідків світової економічної кризи. Але для повноцінної роботи жоден уряд не може обійтися без законодавчої підтримки парламенту. То чи не в тому полягає “остання надія” Віктора Ющенка на другий президентський термін, щоби вкотре розвалити чергову коаліцію, позбавити уряд можливості давати країні результат у кризових умовах і тим самим домогтися падіння рейтингів прем’єр-міністра Юлії Тимошенко? Якщо так, то в результаті Україна ризикує лишитися сам-на-сам не тільки зі світовою кризою, а й з власним Президентом, який у гонитві за другим терміном вже втратив контроль навіть над НУ-НС - “своєю” фракцією.

У боротьбі за посади і владу, що тікає з рук, Ющенко й Янукович ладні вдатися навіть до масових акцій псевдопротесту. Принаймні вже на цей тиждень Партія регіонів підготувала низку зрежисованих страйків на підприємствах, контрольованих самими олігархами-регіоналами.

Як сказав днями Володимир Литвин, на сьогодні деякі політичні сили не розуміють відповідальності перед суспільством, закликаючи “до страйків, до руйнації Верховної Ради”. “Бо як тільки Верховна Рада починає нормально працювати, хтось втрачає сон. Краще б вони спокійно спали, відпочивали і не заважали Верховній Раді”, - додав він. Литвин наголосив на тому, що погіршення економічної ситуації в Україні пов’язане у тому числі і з політичною нестабільністю, оскільки між інститутами влади відбувається “банальна базарна сварка, коли за нею не помічають людей”. “Якщо хтось тішить себе ілюзією, що, збурюючи суспільство, вони втримаються на поверхні, то це глибока помилка”, - зазначив спікер.