Новоріччя стартує в січні… квітні… листопаді

Традиційно дзвенять келихи з іскристим шампанським у ніч із 31 грудня на 1 січня в Австралії, Австрії, Італії, Канаді, Румунії, США, Фінляндії, Шотландії, Японії та ще в багатьох країнах. А от у Греції ця подія припадає на 14 січня, день Святого Василя. Там, де сповідують буддизм (В’єтнам, Китай, Корея, Малайзія, Монголія, Сингапур), свято не має фіксованої дати, позаяк відзначається у час першого весняного молодика. Як правило, це період між 21 січня і кінцем лютого.

Навруз - так називається перший день нового року в Азербайджані, Афганістані, Ірані, Пакистані, Таджикистані, Узбекистані. Він збігається з 22 березня, коли, згідно з тамтешнім календарем, настає весна. В Ірані глава сім’ї обдаровує домочадців новим убранням, всі виходять на вулиці, розпалюють вогнище і стрибають через нього, очищаючись таким чином від скверни та гріхів.

Чи не найстрокатіше відзначення новоріччя в Індії: в багатьох штатах живі “свої” традиції - його відзначають майже щомісяця, цілий рік.

Новий рік на 1 квітня - день жартів і розіграшів - уподобали відзначати в Одесі. До речі, одесити єдині в світі вдалися до відзначення такої дати. Між тим, у Шрі-Ланці недалеко пішли від південної Пальміри - 13 квітня. А от у Непалі в пошані не лише 13 квітня: свято повертається ще раз у період із 15 жовтня по 15 листопада і триває аж 5 днів.

Лаоське новоріччя припадає на 14 квітня, коли, потерпаючи від засухи, люди дочекаються сезону дощів. У Бірлів дещо інша ситуація. Ото пройдуть тропічні зливи, настануть пекучі дні, тоді з 12 по 17 квітня відзначають три дні свят. Цікаве ставлення до цієї дати в Таїланді. Ще 70 років тому на рівні уряду відзначено її, як 1 січня. Однак тайці пошановують традиційний Сонганкар, що припадає на другу декаду квітня.

Новий рік племена майя визначили 16 липня, а мешканці Джибуті та Нігеру - аж у серпні.

Візьмемо осінь. І вона - “новорічна”. Скажімо, вже 1 вересня згадане свято завітає в Сірію, а 7 і 8 вересня розпочинається єврейський Новий рік (Ізраїль). У Ефіопії початок року стартує 11 вересня, коли в країні закінчується сезон дощів. А от у Гамбії впевнені: новоріччя - це 7 жовтня. У Шотландії, Ірландії, на острові Мен, де жителі спілкуються кельтськими мовами, в ніч із 31 жовтня на 1 листопада настає Самайлу (кельтський Новий рік); в середині цього місяця радісну дату відмічають у Океанії та на Гаваях. 18 листопада вона приходить в Ємен. І тільки ескімоси не мають чіткого дня святкування: воно відзначається на першому снігу, що випав. Отакий, до слова, “календар”.

Цікавими є звичаї, що супроводять це свято. Так, у Швейцарії на могилах рідних дорослі ставлять ялинки, запалюють свічки. Вдома кидають у пічку поліно, “нафаршироване” грецькими та кедровими горіхами. Діти ж посипають сіллю підвіконня аби поласував віслючок, (син Діда Мороза дасть подарунки). Під час Наврузу в Таджикистані на полях орють дерев’яними плугами, запряженими волами. У Мозамбіку біля каузаріна (місцева сосна) відбувається гостина, діти радіють подарункам від Папаї Ніеле, тобто Діда Мороза.

Новорічну ніч у японських храмах відзначають 108 ударами дзвона, позаяк людина має шість вад, що можуть бути у 18 відмінах. Після кожного удару дзвонів “пропадає” одна вада.

Перед настанням Нового року кореянки зіскакують із дошки, покладеної на скручену циновку, грандіозно ширяючи у повітрі, а німці залазять на стільці, лавки і під останній, 12-ий удар годинника, “зістрибують” просто в новий рік. У Італії з настанням 1 січня майже годину стріляють із хлопавок. Голландці прихід новоріччя зустрічають порожніми гудками пароплавів. А кубинці під дзвони виплескують з вікон воду, гучно б’ють у барабани, голосно вмикають магнітофони та радіоприймачі. Шотландці йдуть у гості з грудочками вугілля, і, вкинувши їх потім у піч, бажають господарям всіляких гараздів. Китайці у переддень Нового року фарбують червоним стіни (так відганяють зло), куштують рибу, засмажену за спеціальними рецептами. А от іспанці запасаються 12 родзинками: кожний удар годинника “вітають”, ковтаючи родзинку. Не дай Боже, щоб вона застрягла в горлі - це поганий знак на майбутнє.

Шведи опівночі ставлять перед будинком тарілку зі спеціальним супом, що має сподобатися Ніссені - доброму домовику. Угорці розкуповують звичайні дитячі дудочки та дзвіночки. Кажуть, що несамовиті гудіння й дзенькіт відганяють від оселі злих духів, гарантують благополуччя й радість.

Цікавий звичай побутує на півдні Франції. 1 січня господиня, набираючи воду з колодязя, залишає біля зрубу пиріжок зі святкового столу. Наступна селянка обмінює дарунок на свій. Отак до вечора жінки “діляться” пиріжками, пригощаючи одна одну. Колумбійці збираються на вулицях численними натовпами, з власноруч виготовленими ляльками.

Якими б не були звичаї на Новий рік, на коли б він не припадав, головне - зустріти його здоровими, з вірою і надією на краще. Бо з давніх-давен ця дата була багатозначною і багатообіцяючою.