Китайська лялька чи рівненська?

То як же зараз справи у фабрики? Чи мають достатньо замовлень, покупців? Із цим питанням вирішила звернутися до головного інженера ЗАТ фабрика іграшок “Рівненчанка” Олександра МАТКОВСЬКОГО.

- З Новим 2009 роком Вас! Мабуть, чимало було замовлень до зимових свят? Ваша продукція, як і раніше, користується попитом?

- Дякую за вітання. Звісно, на нашу продукцію, як і раніше, попит є. Але минулого року, в зв’язку з економічною кризою, об’єми замовленого товару були суттєво нижчі, ніж, скажімо, 2007 року. Якщо 2007 року було замовлено 30000 карнавальних масок і стільки ж пластмасових Дідів Морозів та Снігурок, то вже 2008 року було виготовлено всього 5000 Дідів Морозів та Снігурок і 30 тисяч масок.

У нас на фабриці всього 25 працівників. Але ж робота - сезонна. Що до зимових свят замовили, те ми й виготовили. Працюємо, здебільшого, на гуртовий продаж. Час від часу продукція йде на експорт до Росії та Білорусі.

Більше того - вже 3-й рік питання про існування нашої фабрики стоїть, так би мовити, руба! Ще 2006 року міська рада Рівного прийняла рішення про побудову на місці фабрики житлово-офісного приміщення. Оскільки це майже центр, то півгектара землі тут дуже високо ціниться. У подальшій роботі фабрики ніхто не зацікавлений. Наше виробництво поступово помирає.

- Сумна перспектива, але ж не завжди було так? Ви при-йшли сюди ще в середині 60-х. З чого все починалося?

- Закінчивши свого часу хімічно-технологічний технікум в м. Калуш Івано-Франківської області, я приїхав до Рівного, і в 1966 році влаштувався на фабрику іграшок (вже працюючи технологом на фабриці, закінчив Дніпропетровський хіміко-технологічний інститут). У той час на фабриці під чуйним керівництвом директора Федора Горбенко працювало 150 спеціалістів.

Зі слів ветеранів виробництва, починаючи з 1946 року, артіль “Промкооперації” мала в своєму складі цех іграшок. Вже тоді з пап’є-маше, вати та макулатури виготовляли Дідів Морозів, Снігурок та карнавальні маски. А вже 1966 року розпочався випуск іграшок із пластмаси.

- Іграшки того часу можна побачити хіба що в альбомах та книгах минулого століття. Ляльки, машинки мали дуже гарний вигляд - хто розробляв проекти іграшок та займався їх оформленням?

- У тому ж таки 1966 році, окрім ялинкових прикрас, ми почали виготовляти пластмасові ляльки, образи звірів, як от - зайчики, котики, білочки, а також розробляли транспортну тематику: виготовляли тепловози, вагони, автомобілі. Всі наші спеціалісти проходили курси підвищення спеціальності в Загорському технікумі іграшок (Московська обл.) Зразки іграшок нам надсилали із Науково-дослідного інституту іграшок, який знаходився в тому ж таки Загорську, а також із Київської лабораторії іграшок. Мали ми також своїх художників – випускників Вижницького художнього училища (Чернівецької обл.), до слова, однокурсників відомого нині артиста Василя Зінкевича. Так що, як бачите, ми мали достатньо ідей та висококласних спеціалістів.

- У 60-70 роках був, як зараз кажуть, бум на іграшки вашої фабрики. На початку 90-х ситуація кардинально змінилася. А які зміни на фабрику принесло нове тисячоліття?

- Покупці знову захотіли якісної продукції. Не китайської, з їхніми драконами та чортами, а наших, рідних - зайчиків, котиків, білочок. У той час оновилися витратні матеріали, у роботі ми почали використовувати велюр, синтапон. Розширився асортимент. Сьогодні ми пропонуємо поруч із новорічними карнавальними масками, а також звичайними пластмасовими іграшками, красиву сувенірну ляльку в українському костюмі, цілий ряд полімерної продукції. Не забувайте, що вся наша продук-ція має всі потрібні дозволи Рівненської санепідемстанції. Отож, чекаємо на вас!

- Дякую за розмову. Щасливих свят!

P.S. Я таки купила для моєї дітвори ту ж таки сороканіжку, і котика, і кубики, і Діда Мороза зі Снігуркою. І дуже щаслива, що мої діти мають змогу гратися якісною іграшкою!