Обіцяла з Шакилону привезти золото – і привезла

“У тебе, Олю, чемпіонська хватка”

У правдивості сказаного переконався ще до особистого знайомства з дев’ятнадцятилітньою уродженкою села Птиче, що на Дубенщині. Погоджуючись на інтерв’ю, вона зауважила, що ліпше зустрітися, ніж розмовляти по телефону. Отак, немов у популярному кінофільмі, “розжився” на побачення зі студенткою, красунею, відмінницею, правда, не комсомолкою.

Та якщо серйозно, таки цікавило дещо незвичне хобі третьокурсниці НУВГП (Національного університету водного господарства та природокористування), яка “грається з металом”. І то - досить успішно. Навчаючись в університеті, вона фізично змужніла, побачила світу й помаленьку “колекціонувала” нагороди. Виступала в дванадцяти серйозних турнірах, і, як правило, або перемагала, або була у трійці кращих. Зокрема, стала срібним призером чемпіонату України, отримала бронзову медаль юніорської першості світу, нещодавно виборола звання вже у дорослій категорії чемпіонату України, включена до збірної команди держави і виступатиме на світовій першості в Італії.

А почалося все в школі. Якось однокласники “затягнули” її в спортзал сусіднього села Верба. З цікавістю спостерігала, як гирі “літають” у дужих хлопчачих руках. Десь у душі ворухнулося бажання: “Можливо, спробувати й собі?” І тут же злякалася: “А як гиря вирветься й придавить?” Та все ж підняла раз, вдруге, втретє. А тут ще вчитель фізвиховання Леонід Момотюк підбадьорив: “Та в тебе, Олю, чемпіонська хватка - скоро рекорди ставитимеш!”

Ніби у воду дивився досвідчений наставник, беручись за тренування дівчини. Отак вчорашня баскетболістка стала повноправним членом секції важкої атлетики. А вже невдовзі вдатна старшокласниця вижимала 16-кілограмовий снаряд 30 разів, трохи пізніше виконала норматив першого спортивного розряду, почала брати участь у серйозних змаганнях.

Замість Дубна опинилася у Рівному

На обласному турнірі, що проходив у Степані, її помітив старший викладач кафедри фізкультури НУВГП Євген Комаревич, поцікавився планами на майбутнє. Розмова звелася до пропозиції вчитися в цьому ВУЗі. Правда, Бондарі планували, що дочка стане студенткою Дубенського медколеджу. До того ж, мама, пані Ніна, не вельми прихильно ставилася до спортивного уподобання Ольги, вважаючи заняття з гирею геть не жіночою справою. Та пан Комаревич, тренер вищої категорії, зумів переконати батьків, що гирьовий спорт, як ніякий інший, при розумному дозуванні навантажень загартовує не тільки фізично, але й морально. Он у їхньому університеті здобувають знання 20 майстрів спорту - чемпіони країни, Європи, світу. І третина з них - дівчата. Тому й Ользі, в якої гарні фізичні дані, слід просто попрацювати в морально-вольовому плані - й успіхи не забаряться.

Позаяк у атестаті випускниці середньої школи були гарні оцінки, їй гарантували навчання за державним замовленням. Отак і стала Ольга студенткою факультету екології та природокористування. І хоча спорт - це лише захоплення, та тренуванням вона приділяє чимало уваги. Уже на першому курсі виконала норматив магістра, зробивши 195 вижимів при нормативі 190. Потім, завдяки розробленій паном Євгеном системі тренувань, довела особистий результат до 200 (можна було виходити й на солідні турніри). А на тренуваннях показувала 230 “вижимів”, що лише на 14 пунктів нижче офіційного юніорського рекорду. Отож на чемпіонат світу в Харків їхала з надією подолати цей рубіж.

Переможцем

не стала, бо “перегоріла”

Умови змагань були складні, немилосердна спека під +40, одна за другою спортсменки “губили” гирі. Несподівано снаряд вислизнув і з її рук, з гулом упав на поміст. Згідно з правилами, в такому випадку в залік іде лише виконане до падіння. Прикро було, бо ще залишалися сили, правда, десятихвилинний ліміт, відведений на вправу, ось-ось мав закінчуватися. Зрозуміла, що важливо не лише мати накачані м’язи, але й вміти “правильно” дихати, аби не збити звичний ритм роботи зі снарядом. І все ж результату в 171 режим вистачило на “бронзу”. Стояла на третій сходинці п’єдесталу, слухала Гімн України схвильована (перше й друге місця теж українські дівчата посіли). До речі, срібну медаль отримала п’ятикурсниця НУВГП Оксана Малиновська, виконавши 192 “вижими”.

Цьогорічний чемпіонат Європи проходив у Керчі. На Кримський півострів з’їхалися майже 200 спортсменів, аби позмагатися за перемогу. Вперше Ольга виступала в дорослій категорії. Звання чемпіонки (вага до 70 кілограмів) завоювала, “вирвавши” гирю до 155 разів - від срібної призерки відірвалась аж на 17 пунктів. Повернулася у Рівне, де спочивати на лаврах було ніколи. Бо не за горами була світова першість у італійському місті Шакилон. І Євген Комаревич тренувальний цикл побудував так, аби вона підійшла до відповідального змагання в найкращій формі. До слова, збиралася їхати на Аппенінський півострів й Оксана Малиновська. Наставник найбільше бажав, аби вдалося “розвести” подруг-суперниць по різних вікових категоріях. Тоді можна мріяти про перемогу не однієї, а обох спортсменок. Хтось із них обов’язково мав “вистрілити” хорошим результатом. Скажімо, Оля могла при нормальному ході змагань та об’єктивному суддійстві своїми 200-230 “вижимами” бути на чолі кращих у ваговій категорії до 70 кілограмів.

Для вдатних тринадцять -

число щасливе

У фойє приміщення кафедри фізкультури побачите вітання ректорату університету третьокурсниці факультету екології та природокористування Ользі Бондар, яка стала чемпіонкою світу з гирьового спорту, та п’ятикурсниці факультету землеустрою і геоінформатики, Оксані Малиновській, котра завоювала срібну медаль.

На змагання в Шакилон зібралося понад 500 представників із 11 країн. Українська делегація нараховувала 40 осіб: ветерани, чоловіки, жінки, юніори. Радує те, що рівнянки внесли вагомий вклад у загальнокомандну скарбничку. Незважаючи на втому (добирались у Італію автобусом три дні), їх дует потрудився гарно. А конкурентами у наших студенток були серйозні посланці Росії, Естонії, Білорусі, США, Німеччини. Виступаючи у ваговій категорії до 70 кілограмів, Ольга Бондар упродовж 10 хвилин зробила 200 “вижимів”. Ніхто з суперниць не зумів покращити цей показник. Не зовсім здоровою вийшла на поміст 21-річна Оксана Малиновська (вагова категорія понад 70 кілограмів). Вона показала 157 “вижимів”, за що отримала срібну нагороду. Між тим, у дівчини великий потенціал: днями у Львові штовхнула гирю 215 разів!

Виступами підопічних пан Євген задоволений. По-перше, привезли в Рівне два кубки і дві медалі; по-друге, Ольга знову виконала норматив майстра спорту; нарешті, ще раз довели, що чемпіони світу народжуються не лише в столиці. А що ж далі? Тренер вищої категорії резонно зауважив, що працювати є над чим. Скажімо, Ользі до снаги “розправитись” із рекордом світу, а Оксана може стати чемпіонкою найпрестижніших змагань. І обидві мають для цього ще достатньо часу. Отже, вони ще здивують солідними результатами спортивну громадськість. Наскільки зрозумів, наставник не буде стояти осторонь при прагненні юнок подолати нові рубежі.