Справжній Пташиний двір

- Чому саме такі види птахів?

- Я не дивлюся на свою справу з точки зору збагачення (хоча це теж важливо!), а хочу просто отримувати моральне задоволення від того, чим займаюся. Ось подивіться на цих качурів. Хіба ж вони не гарні? Таке приємне поєднання яскравого синього та зеленого кольорів у забарвленні пір’я просто милує око. А придивіться до фазанів і зверніть увагу, знову ж таки, на їхній окрас. Їх аристократична вишуканість хіба не досконала?

- Ви так гарно розповідаєте, ніби картину пишете. Як Ви захопилися пернатими?

- Ще з юних років я полюбляв полювати. У свій час хотів навіть стати мисливцезнавцем (таку освіту можна отримати лише у вузах Росії - авт.). Але не склалося. Тож мисливство назавжди залишилося моїм хобі. “Ходив” я і на зайця, і на кабана, і на косулю. Але найбільше вподобав полювати на пернатих. На перший погляд - все просто: сиди в кущах на водоймі й чекай, поки качки прилетять, а тоді тільки знай патрони вчасно замінюй. Але насправді все трохи складніше - потрібно розробити цілу стратегію дій. Спочатку місцину розвідати, дізнатися, коли і куди сідають качки, потім амуніцію підготувати, качок. Ось тут і починається найцікавіше. Останнім часом дуже модно стало використовувати в полюванні гумову підсадну качку...

- Але вона ніколи не замінить живої?

- Вся справа у тому, що штучна качка має механізм, який створює звуки, подібні до тих, що видає самка. Таким чином, це чудовий, а, головне, економний прототип живої підсадної качки.

Виростити якісну підсадну качку досить непросто. Потрібно вичекати, поки вилупляться каченята, постійно перевіряючи яйцекладку, аби уберегти її від качура (природою створено так, що селезень, побачивши яйця - душить їх - авт.). Годувати, хоча їдять вони те, що й звичайні пернаті: пшеницю, кукурудзу.

Далі потрібно проявити навички справжнього селекціонера. Із наявних самок потрібно відібрати тих, які добре кричать. Для цього усіх самок виносять на водойму і тестують. Тих, що взагалі мовчать - бракують.

- Був у Вас досить цікавий випадок, пов’язаний із тестуванням...

- Пам’ятаю, взяв на тестування одну самку й пішов до відстійника води, який знаходиться недалеко від мого будинку. Прийшов, відпустив качку на воду й причаївся. А качка як почала кричати, заманюючи качурів… Невідомо звідки троє диких селезнів налетіло…

- Ви багато говорили про мисливство, значить, комусь все-таки вигідно брати на полювання саме живих підсадних качок?

- Можливо, й вигідно, але вони про це не зізнаються (сміється - авт.). На таких качок немає покупців і причина тут доволі проста: Україна тісна для полювання на пернатих. А, отже, мисливець може влучити не тільки у диких, але й у підсадних качок. Вони ж не позначені, як домашні! Ось і виходить, що ризикуєш.

- А як щодо фазанів?

- Я тримаю мисливських стандартно-червоних та зелено-фіолетових фазанів. Це, так званий, м’ясний вид фазанів. Утримуються вони в спеціальних клітках, проте їх годування не являє собою щось незвичайне. Те саме, що й кури, я б сказав. Але я б не радив тримати курей і фазанів разом тому, що останні, уподібнюючись курці, щовечора намагаються злетіти на сідало. Злетіти то злетить, а назад? Фазан сам по собі важкий, так що й забитися може або ж кігті виламати, як буде приземлятися.

- За кордоном якось інакше утримують фазанів?

- Звісно! Навіть у Польщі є великі ферми, де утримують фазанів. З народження фазанят вирощують до стадії “голуба” безпосередньо на фермі, а далі місяць-два випускають в поля, аби вони добре від’їлися. І тільки після цього фермери на них полюють. Свого часу хотіли запровадити такий процес і на Рівненщині: в Здолбунові та Дубні.

- Чому ж не вдався експеримент?

- Як сказав один знайомий чех, у нас рівень культури не той. Ті самі чехи і поляки можуть просто насолоджуватися зовнішнім виглядом фазана. А ми? Зловити, забити та з’їсти - як у доісторичні часи.

Якось я пішов напитися до джерела. Чую, щось пищить в кущах очерету. Я туди, а там - перепілка з переламаною ніжкою скаче. Побіг додому, думаю, ось зараз повернуся, заберу перепілку, виходжу і на весну знов випущу. Як приходжу, аж там - підлітки. Перепілку зловити не можуть, натомість палками по кущах гасять. Так і не знайшов бідну пташку, забили, мабуть!

Ось так звичайний сільський чоловік, батько 3 дітей, і живе. Працює з останніх сил, дбає про сім’ю, доглядає своє невеличке господарство. І мріє про щасливе майбутнє. Успіхів вам, Валентине!