Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №220 від 29.12.2005p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477

#Навмисно і не вигадаєш

Як сусідка чоловікові черевики переплутала

Одного зимового вечора зайшла до мене сусідка. Живе недалеко, через дорогу перебігти, тому вступила у чоловікові черевики (у тапочках по снігу незручно, а свої довго взувати). Вже не пам’ятаю, що їй тоді треба було. Ми поговорили, і вона пішла. А перед тим, як заходила в хату, роззулась у коридорі, де стояло все наше взуття. А йдучи назад (а в коридорів було темнувато), взула черевики мого чоловіка. Раніше їх шили під один фасон, що не розрізниш. Але сусідчин благовірний носив 38 розмір, а мій - 43-ій. Жінка ж, нічого не підозрюючи, роззулась вдома і пішла спати.

Вранці мій чоловік, збираючись на роботу, почав натягувати свої черевики, але, як не старався, нічого не виходило. Тоді зі злості бере ті черевики і до мене в кімнату з криком: “Що це за черевики, я їх не можу взути!”. А я йому: “Може, пересохли, спробуй сильніше”. Але чоловік розлютився ще більше: “Яке сильніше, у мене навіть пальці не влазять!”. Я тільки плечима знизала, мовляв, сама нічого не розумію. Чоловік не заспокоювався: “Зізнавайся, хто так спішив, що черевики переплутав? Він то мої взув, а я його не можу!”. Я почала виправдовуватися, що нікого не було, але він мене й слухати не хотів. Добре, що на роботу поспішав, а то не знаю, що було б. Узув старі черевики і пішов.

У мене вже ніяка робота не клеїться, голову ламаю, все обдумую, як таке могло статися. Але нічого не можу пригадати... Тут після обіду забігає сусідка з черевиками у руках і питає, чи в мого чоловіка є такі ж, чи вона, бува, не переплутала. Розповіла, як вчора поспішала і не побачила, що ще такі ж стоять. По дорозі помітила, що, наче взуття стало більше хлябати, але подумала, що розшнурувалось. А вранці її чоловік точнісінько так само зреагував на чужі черевики. Жінка також не зразу здогадалась. Він теж взув старі, пообіцявши ввечері розібратись. Сусідка лише після обіду згадала, що ввечері до мене заходила.

Ми довго сміялися з того, як нас чоловіки звинуватили. І ввечері, тільки чоловік увійшов у хату, я почала розповідати, що ж насправді сталося. У сусідки за таким же сценарієм з’ясовувались стосунки. І ще довго ми розповідали знайомим і тішилися з цієї кумедної історії.

29.12.2005З повагою, Олександра ПОЛЮХОВИЧ, м.Рівне



Рівне-Ракурс №10 від 29.12.2005p. 
На головну сторінку