Чому бісяться Путін та Медведєв

Схоже, що вершини геополітичного трикутника “Київ - Москва - Брюссель” просто не можуть перебувати в гармонії одна із одною. Причина одна - газ. Щойно стабілізувалися відносини після січневої паливної суперечки, як між Росією й Україною назрів новий конфлікт.

Цього разу проблема в декларації, скріпленій у вівторок підписами двох дам, досвідчених у політичних іграх - Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко та Єврокомісара Беніти Ферреро-Вальднер. Нагадаємо, що у документі йшла мова про капремонт української труби з метою збільшити пропускну здатність нашої ГТС із 140 млрд. кубометрів газу на рік до 200 і про будівництво газовимірювальних станцій на вході в українську частину труби за рахунок кредитів європейських фінансових структур.

Ця декларація негайно викликала гнівну реакцію російської сторони - прем’єра Володимира Путіна й обох Медведєвих (президента РФ і керівника компанії “Газпромекспорт”). Підписання документа без її участі Москва розцінила як власну поразку. Навіть засідання російської Ради безпеки у вівторок Президент Медведєв почав з гострої заяви: засідання комісії під керівництвом прем’єрів Путіна й Тимошенко відкладається.

Образа північних сусідів, яку вони й не намагалися добре приховувати, має під собою цілком очевидну причину: дотепер відносини на європейському ринку “Газ-пром” будував за принципом “розділяй і володарюй”. Вигідні умови для окремих країн ЄС, пропоновані російським газовим монополістом, утримували європейців як від створення єдиного об’єднання споживачів, так і від тиску на самого постачальника. Віднині умови “Газпрому” зможе диктувати Єврокомісія, враховуючи при цьому інтереси не тільки Італії й Німеччини, але й східноєвропейських країн, які мають бажання натиснути на РФ. У цьому, фактично, і полягає принципова різниця між міжнародним газовим консорціумом, запропонованим РФ і Німеччиною в 2002 році, і вівторковою угодою, підписаною в Брюсселі Тимошенко та Ферреро-Вальднер.

До того ж, можливість маневру в Росії обмежена. Без спорудження альтернативного маршруту поставки газу, “Північного потоку”, наглухо заблокованого Прибалтійськими країнами, Росія опиняється в залежності від української труби.

“Україна одержала підтримку ЄС, тому наша позиція більш стійка. А Росія це розуміє, і через це в її реакції наявні нотки істерики. Адже росіяни не випадково укладають із нами контракти в останній момент, узимку, коли країна вразлива. А зараз ситуація інша”, - пояснює політолог Володимир ФЕСЕНКО.

У Києві підписання угоди з ЄС і охолодження стосунків з Росією, яке трапилося слідом за цим, викликало полярні реакції. Пропрезидентські сили підтримали, пропрем’єрські - захопилися, а от опозиція в особі Партії регіонів негайно заходилася їх критикувати.

Утім, навіть в опозиції не викликає сумнівів той факт, що для ослабленої кризою української економіки угода з ЄС означає вливання кількох мільярдів євро. Та й сама заява Партії регіонів - не більше, ніж “іміджевий” жест дружньої до РФ політичної сили. Для модернізації ГТС знадобляться, насамперед, труби, основними виробниками яких є фінансово-промислові групи, які стоять за самою Партією регіонів. Більше того, зросте внутрішній попит на вугілля, метал і продукцію нафтохімії - основні “кити” української економіки...