“Костопіль – це троянда, яка розквітає лише у дбайливих руках господаря”,

Третій термін на посаді міського голови. За цей час Євгеній Денисюк пізнав місто з усіх боків. Немає жодного не розглянутого чи забутого для вирішення питання. Адже міський голова знає напевне, що проблеми потрібно вирішувати у міру їх виникнення, а не відкладати “у шухляду”. Інколи він навіть прораховує ситуації заздалегідь.

Поряд із цим, Євгеній Олексійович ніколи не ставить перед собою нереальні чи недосяжні плани. Розпочавши роботу, не зупиняється на півдорозі, а завжди доводить її до кінця. Цим принципом голова керується і в співпраці з підлеглими, які знають, що слів на кшталт: “не знаю”, “не можу”, “не зробив”, не повинні зустрічатися у їх словниковому запасі.

“Мені набрид безлад”

- Євгенію Олексійовичу, розкажіть, будь ласка, про свою трудову діяльність, яка передувала посаді міського голови Костополя.

- Одразу після закінчення в 1976 році Київського державного університету (юридичний факультет - авт.) я розпочав працювати судовим виконавцем у Костопільському районному суді. Потім обіймав посаду старшого юрисконсульта в управлінні сільського господарства, був заступником керуючого “Райсільгосптехніки” (1977-1990р.р.), начальником відділу постачання на заводі “Будінструмент” (1990-1992р.р.), заступником директора заводу “Бітім” (1992-1995р.р.), директором ТОВ “Вікторія-ЛТД” (1995-1998р.р.)

Наприкінці 90-х років Україна потерпала від заборгованості з виплати зарплати, безробіття, низького соціального рівня життя. Було дуже важко, та, головне, вже мало хто вірив у те, що виправити ситуацію - реально. Саме у 1998-му році в моєму житті стався переворот. Я зрозумів, що маю сили і бажання для того, щоб занедбаний Костопіль розквітнув. Я взяв участь у виборах на посаду міського голови. І виграв. Ось уже дванадцятий рік поспіль (третій строк головування - авт.) я з непідробним захопленням займаюся найкращою в світі роботою - керую містом.

- Звідки у Вас з’явилося бажання очолити місто?

- Як колишній виробничник, я звик до того, щоб всюди був порядок. Саме тому я взяв участь у виборах - мені набрид безлад, що відбувався у Костополі. Я відчув у собі сили все змінити на краще. І той факт, що костопільчани тричі поспіль обирали мене міським головою, є свідченням того, що я йду вірним шляхом.

“Ситуація має бути прогнозованою”

- Чи є у Вас, як у керівника, свій секрет успішності?

- Моє професійне кредо: “конкретність, рішучість, прогнозування”. З цими іменниками у мене асоціюється драбина, оскільки для реалізації кожного з них потрібно піднятися не на один щабель. Саме тоді, коли шлях пройдений до кінця, а механізм роботи налагоджений, стає неабияк легко. З’являється вільний час для того, щоб… зайнятися іншою нагальною роботою місцевого рівня.

- Керувати містом - справа не з легких. Як довго Ви навчалися розбиратися в усіх тонкощах цього процесу?

- Я людина з виробництва, а тому знаю, що необхідно місту і як ця потреба може бути реалізована. Так, потрібно розумітися на комунальній, будівельній галузі, володіти азами тепло- та водозабезпечення тощо. Одним словом, потрібно знати все про все. Я навчався цьому в процесі роботи, проте зараз, поєднуючи свої вміння з економічними навичками, можу керувати містом, не виходячи з кабінету.

У 1998-му році почав свою роботу по боротьбі зі сміттєзвалищем. Оскільки комунальної служби в Костополі практично не було, організовувалися комунальні підприємства. І місто зажило новим життям. Почали реконструюватися дороги, будуватися тротуари. Крім цього, увесь перший рік моєї роботи виконком “розгрібав” борги попередників і організовував службу по-новому. Сьогодні шість наших комунальних підприємств працюють як один злагоджений механізм: КП “Костопількомунсервіс”, КП “Костопількомуненергія”, КП “Костопільводоканал”, два будинкоуправління та ТзОВ “Хмизи-сервіс”.

- Якою зараз можна назвати ситуацію в місті?

- Безробіття, заборгованості, міжконфесійної ворожнечі, комунальних проблем у Костополі немає. А це, погодьтеся, головне, щоб мешканці продовжували жити і працювати у місті, поверталися додому із заробітків, народжували дітей та просто раділи життю.

- У Вас, певно, ненормований робочий графік?

- Офіційно мій робочий день розпочинається о сьомій годині ранку, а закінчується зазвичай о сьомій вечора. Проте, ще задовго до приходу на роботу, я обходжу чи об’їжджаю Костопіль на велосипеді. До початку прийому громадян обов’язково проводжу “п’ятихвилинку” з усіма керівниками служб, адже звик володіти інформацією з перших уст, а не отримувати її через когось. Тим більше, що перед розмовою з мешканцями я маю бути певним, що у місті все під контролем.

Коли у Костополі ведеться робота, задовольняються прохання мешканців, то й на душі стає легше. Адже ми робимо все для того, щоб підтримати та допомогти.

- А чи хотілося б Вам змінити свої стосунки із центральною владою? Чи Вас, як голову, все влаштовує?

- Сподіваюся, що незабаром влада зрозуміє, що могутність держави визначають маленькі міста, і повернеться до нас обличчям. Коли Костопіль не лише наповнюватиме мільйонами державну казну, але й отримуватиме із неї кошти на розвиток, тоді все буде гаразд. Я справді в це вірю.

Сьогодні в місті запанувала злагода. Вдалося знайти порозуміння між усіма гілками влади: Костопільською райдержадміністрацією, міською радою, Рівненською обласною радою та облдержадміністрацією. У Костопільській міській раді немає місця для ворожнечі між партійними осередками, всі фракції та блоки працюють, як один злагоджений механізм, покращуючи мікроклімат у місті.

Користуючись нагодою, хочу висловити щирі слова подяки керівництву облдержадміністрації та обласної ради, силовій структурі міста та області, яка підтримуює спокійну обстановку в місті. А ще - нардепам Верховної Ради України, які представляють Рівненську область та вирішують нагальні питання Костополя на найвищому рівні. Завдяки цим спільним зусиллям у місті запанував спокій.

“Я пишаюся мудрістю своєї дружини”

- Чи впливає Ваша посада на стосунки у сім’ї?

- Сім’я для мене багато означає. Але я щасливий, що доля не поставила мене перед вибором: родина або робота. Я надзвичайно люблю своє місто, але відданість, яку я відчуваю до своєї сім’ї - також дивовижна. Це дві зовсім різні речі, інші категорії та почуття. Але вони ніби доповнюють одне одного.

Вважаю, що коли у людини в родині все гаразд, то злагода буде і на роботі. Тихими вечорами наша сім’я полюбляє збиратися разом, щоб погомоніти, обмінятися думками і мріями. Онуки, яких у нас із дружиною Галиною Йосипівною вже п’ятеро, не перестають нас дивувати і тішити.

Як простий чоловік, маю сказати, що коли твої тили прикриті, дружина розуміє й підтримує всі починання та прагнення, меж ініціативності немає. Адже у житті найбільш важлива підтримка саме близької людини. І коли ти керуєш містом, як не дивно, саме ця людина без образ може в обличчя сказати, де саме ти проґавив, і що саме потрібно негайно змінити у роботі. Мені пощастило, Галина Йосипівна - надзвичайно мудра жінка, і, окрім щоденного кохання і піклування, вона часто дає мені доречну пораду. Адже життя - це не щоденне свято, це будні, в яких потрібно повсякчас працювати.

“Духовну енергію черпаю в лісі”

- Тож Вас можна назвати щасливою людиною?

- Так, я надзвичайно щасливий. Щасливий від того, щоб зумів реалізувати свій потенціал, знайти себе і втілити у життя те, що приносить радість моїм оточуючим. Коли я виграв вибори міського голови втретє поспіль, то зрозумів, що, окрім усього, в моїх силах зробити щасливими інших людей. Адже сьогодні для цього потрібно зовсім небагато: одних вислухати, іншим - порадити, третім - допомогти. Зараз костопільчани, як одна велика родина, яка хоче ділитися усім, що на серці. Тож ми намагаємося бути щасливими всі гуртом.

- Знаю Вас не перший рік, Ви випромінюєте стільки тепла і позитиву! Скажіть чесно, звідки черпаєте свою енергію?

- Я стежу за своїм здоров’ям: їжджу на велосипеді, бігаю, граю в теніс, катаюся на лижах. Та й онуки розслаблятися не дають: з одним у м’ячик пограй, з іншим - пострибай, з третім - побігай.

Духовну ж енергію черпаю в лісі, де кожна клітина організму збагачується киснем. Саме серед сторічних дерев і молодих ялинок полюбляю міркувати над майбутнім: що роблю, куди йду…

Та найбільше обожнюю займатися квітами. А саме - трояндами. Ще трошки потепліє і в моєму саду з’являться тисячі різнокольорових голівок цих царських квітів. Відчуття - ніби ти у раю, настільки сильним є аромат цієї примхливої рослини. Місто ж - це та сама троянда, примхлива і непередбачувана. Лише постійний догляд, піклування і щира любов допоможуть йому розквітнути. Отож, сила троянди - у руках квіткаря, а сила міста - у…