“Спершу нехай спіймають”

Вандалізм буває спрямованим. Наприклад, у Рівному свого часу мало не розібрали на металобрухт “Вічний вогонь”, що на Дубенському меморіалі Слави. Це сталося на травневі свята, коли вогонь палахкотів на повну потужність. Аби здобути кілька бажаних кілограмів кольорового металу, люди наважилися на відчайдушний крок - обпалили свої руки. Врешті, їх таки затримали правоохоронці. Але мета варварства цих людей була очевидна - збагачення. Що ж говорити про тих, хто ламає лавки чи кидає камінням у ліхтар, навіть не задумуючись про вартість майна, чи то пак, навіть про те, що саме він міг би сісти на цю лавку завтра, чи саме цей ліхтар міг би врятувати його від грабіжників?!

Вважається, що подібні вчинки із необачності притаманні молоді від 12 до 17 років. Усі психологи в один голос зазначають, що під впливом комп’ютерних ігор і фільмів діти намагаються наслідувати своїх героїв, переважно, негативних. Другою передумовою такої неадекватності може стати надмір енергії, яку дитина просто не знає, куди подіти. Як результат - самовираження за рахунок биття ліхтарів. Третьою передумовою вважається виховання. Адже наші батьки, які зростали в епоху партзборів, навіть і подумки не могли б спаплюжити народне добро. І, можливо, саме з цих причин вони свідомо не забивають дитячі голови відомими постулатами. Але головна передумова - це безкарність, а з тим і відчуття шаленого адреналіну.

Кореспондент “РР” зумів поспілкуватися з учнем однієї рівненської школи та з’ясувати, що саме штовхає його на шлях, де до в’язниці залишається кілька кроків.

- Саме це відчуття і штовхає, - зізнається Ілля. - Справа не в наслідуванні чи негативному ставленні до влади. Нам байдуже, скільки коштує це майно. Нам подобається сам факт того, що ми можемо зробити щось погане, а нам за це нічого не буде. Відчуття цієї безкарності окриляє. Табу для нас складають лише дерева та могили.

Вдалося зустрітися й з молодим графітчиком, який розповів, що йому взагалі байдуже, де малювати. Він бачить перед собою вільну площу, а все інше його не бентежить. На запитання, чи розуміє, що його дії є протизаконними, відповів просто: “Спершу нехай спіймають”.

Крім прямого матеріального збитку, вандалізм передбачає і негативні соціальні наслідки, що впливають на емоційний стан особистості. Але, на жаль, в Україні облік усіх без винятку форм вандалізму не ведеться взагалі. Не розроблене й законодавче покарання за такий вид злочину. Наразі його прояви кваліфікують переважно як дрібне хуліганство (ст.296 ККУ). А це передбачає лише незначний штраф.

На думку рівненського психолога Василя ГАЛЯБАРА, вандалізм не є психічною хворобою. Це тупість, від якої людина отримує задоволення. “Вилікувати” ж громаду від вандалів зможе лише міліція.

Але вернімося до спалених баків. За словами працівників нещодавно створеного підприємства “Санком-Рівне”, підпал був навмисним, адже контейнери не могли зайнятися від недопалка. Санкомівці запевняють, що євробаки могли б згоріти настільки сильно лише в тому випадку, якщо їх облили бензином та підпалили. Збитки підприємства чималі, адже один контейнер коштує близько 350 євро.

У місті говорять, що цей випадок не має нічого спільного з вандалізмом, а є звичайною провокацією проти міського голови Володимира Хомка. Ще кажуть, що дехто не зацікавлений приходом до міста фірми “Санком-Рівне”. Сам директор “Санкома” Віктор УСТІНОВ не може зрозуміти причини підпалу, але те, що євробаки підпалили - факт беззаперечний. Чоловік переконує: “Якщо це одноразовий випадок - ми готові його пробачити”.

А от начальник ЖКП “Західне” Микола ТАРАСЮК переконаний, що контейнери підпалили мешканці того ж будинку на вул.Соборна, 233. “Во-ни від початку не були задоволені новими контейнерами, тому що замість 8-ми старих поставили лише чотири нові, - говорить він. - Але при цьому були збережені усі норми вивезення сміття”.

- Це єдиний будинок, - підтверджує пан Устінов, - де ми мали проблеми з мешканцями. Хтось телефонував у “довідку” і скаржився на те, що сміття не вивозять. Тоді я сам сів у машину й поїхав до будинку. Баки були порожні, але в цей момент зателефонував пан Хмилецький і розповів про чергову скаргу. Це означає, що додзвонювач не був мешканцем того будинку, а то б він побачив у дворі машину.

Так чи інакше, а ситуація, погодьтеся, неприємна. Що це: продуманий чорний піар-хід, звичайне варварство, конкурентна боротьба чи нездорове світосприйняття? На ці запитання мають відповісти рівненські правоохоронці, які розслідують даний злочин.