Паски та крашанки залиште вдома!

Розповідає молодший науковий співробітник відділу етнології і сучасності Інституту народознавства НАН України Галина Виноградська:

- У Провідну неділю українці, як правило, провідують могили своїх близьких і рідних. Вважається, що після Великодня на цілий тиждень Господь відпускає душі помер-лих на землю. А вже у неділю ці душі приходять на цвинтар, тож рідні мають змогу з ними “поспілкуватися”, здобути певну позитивну енергію. А також попрощатись, адже цього дня вони повертаються назад, на небо. Кажуть, коли у Провідну неділю падає дощ, то котрась із душ плаче, що Господь не відпустив її до рідних за земні гріхи.

У різних регіонах - різні звичаї. Скажімо, на Поліссі та на Закарпатті біля могил ставлять столи і лавки. І на Провідну неділю приходять всією родиною, накривають стіл і справляють поминальний обід. За столом родичі повинні згадувати хороші справи рідної людини. До речі, цього дня, як і весь тиждень після Великодня, не треба називати померлих небіжчиками. У ці дні вони серед нас, тож із ними належить спілкуватись, як із живими людьми. Тоді як на Галичині, в Центральній Україні, немає звичаю накривати стіл на цвинтарі. Зате помер-лим на могили приносять крашанки та паски. Проте мало лише принести на могилу їжу та помолитись. Цього дня священики правлятя на цвинтарі біля капличок. Опісля кожна родина має запросити отця, щоб той відправив на могилі й скропив її свяченою водою. Окрім того, потрібно щиро молитися за небіжчиків, щоб їхня земна подорож була вдалою. А щоб вони знайшли дорогу до своєї оселі, у хаті запалюють свічку. На вікні ставлять склянку води. На столі залишають освячені крашанку та паску. Це роблять для того, щоб небіжчик не був голодним та спраглим, коли знову повернеться на той світ.

Думки священнослужителів різних конфесій:

Православні:

- На кладовище у Провідну неділю слід сходити неодмінно, - говорить священнослужитель православної церкви. - Адже потрібно розділити радість Христового Воскресіння із померлими. Тут можна згадати подію із Нового Заповіту: у той час, коли розіп’яли Ісуса Христа, старозавітні праведники воскресли, і люди Єрусалиму побачили їх живими. Про що це говорить? Що усім потрібно сподіватися Царства Божого. І потрібно у цей, та й не тільки, день, постійно молитися за померлих рідних та друзів. Таким чином ми зможемо вимолити у Бога для спочилих перебування у раю.

Традиція приносити їжу на кладовище перейшла в християнство з язичницьких часів. Церква не дозволяє це робити, але люди так чинять на власний розсуд. А на кладовищі, як і в кожному місці, де перебуває побожний християнин, він повинен і поводити себе по-християнськи, тобто, пам’ятати про те, куди він прийшов, і що хоче отримати - як для себе, так і для спочилих.

Католики:

- Католики латинського обряду про померлих згадують в інший день - говорить священик Римо-католицької парафії Святих Петра і Павла о. Григорій ДРАУС. - Хоча, на прохання наших прихожан, ми можемо провести відправу на цвинтарі і в неділю після Пасхи, як це відбувається в деяких парафіях за прикладом братів східного обряду.

Більше увага приділяється іншим датам. А саме - 1 листопада, адже саме у цей день - вшанування всіх святих (а бути святим - це є наша метa), і 2 листопада, оскільки цього дня читається молитва за померлих, аби вони приєдналися до сонму святих. Перш за все, це є визнання віри у вічне життя.