Вільна, але хвора Батьківщина

- Цей день потрібен не нам, а людям, - зазначив під час вшанування пам’яті загиблих ліквідаторів голова Рівненського обласного об’єднання “Союз чорнобильців України” Георгій ХІЛЯ. - 26 квітня 1986 року стався лише один вибух, проте він залишив шанси на порятунок. То чому ми, захисники Вітчизни, маємо захищатися і до цієї пори відстоювати свої права?

23 квітня біля пам’ятника Жертвам Чорнобильської катастрофи відбувся мітинг на честь тих, хто назавжди залишився в горнилі Чорнобиля: відразу чи за деякий час.

Голова Рівненського обласного об’єднання Всеукраїнської організації інвалідів “Союз організацій інвалідів України” Віктор ОЛЬХОВИК зазначає, що, попри те, що кожен із ліквідаторів має по 10-15 захворювань, вони не відносять себе до особливої категорії. Сам він поїхав на місце катастрофи у складі військової частини, яка займалася ліквідацією. Досі в пам’яті присмак металу в роті та відчуття холоду по спині. Ще згадує, як під час вивезення опромінених жителів одного із сіл він побачив десятки сов, які потрошили зайців.

- Це сумний день, - зазначає Віктор Ольховик, - та ми змогли вижити, пережити, та піти далі. Ми просто виконували свій обов’язок перед людством, а про нас забули…

У свою чергу Георгій Хіля запевнив, що допоки живі свідки тих подій та ліквідатори тієї катастрофи, вони не дадуть забути про Чорнобиль.