№222 від 12.01.2006p. | |
Передплатний індекс: 23429 Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477 |
#Стиль життя
Недарма ж кажуть, що той, хто відчуває впевненість у власних силах, ніколи не дозволить собі скривдити слабшого.
Більше того, як переконаний старший тренер рівненських спортивних клубів із рукопашного бою та кікбоксінгу «Схід» чемпіон України 1992 року, суддя національної категорії з рукопашного бою та панкратіону, володар чорного паса 3 дана з рукопашного бою Ростислав САЄНКО, він ніколи не пройде повз того, хто потребує допомоги. Щоправда, аби стати справжнім бійцем, доводиться, образно кажучи, пролити не одне відро поту на виснажливих тренуваннях.
— Ростиславе Олеговичу, СК «Схід» загалу більше відомий як спортивний клуб із рукопашного бою, і раптом водночас ви почали практикувати кікбоксінг. Чим це зумовлено?
— Рівненський спортивний клуб «Схід», який існує з 1987 року, справді спершу спеціалізувався на рукопашному бої, виховавши за цей час чимало відмінних спортсменів. Спочатку, щоправда, тренували тільки молодь допризовного та призовного віку. Коли ж Федерація рукопашного бою, в котру ми входимо як рівноправні члени, набула в 1995 році статусу національної, нам надано право тренувати дітей із семи років. Розроблена програма підготовки з рукопашного бою, котра передбачає тренування юних спортсменів.
Варто також зауважити, що рукопашний бій у Рівненській області розвивається на базі Рівненського центру бойових мистецтв «Будокан», який очолює Валерій Серпілов, до речі, володар 3-го дана з рукопашного бою, він же суддя національної категорії. В 2004 році на базі «Будокану» ми створили ще й федерацію кікбоксінгу Рівненської області. Оскільки кікбоксінг і рукопашний бій можна назвати спорідненими видами спорту, то вирішили розвивати їх у комплексі. Таким чином з 2004 року СК «Схід», називається клубом із рукопашного бою та кікбоксінгу.
— Якщо вже торкнулися майже двадцятилітньої історії клубу, то варто, напевне, бодай словом обмовитися про здобутки «Сходу».
— Гадаю, достатньо сказати, що лише за останні роки клубом підготовлено 8 майстрів спорту, 25 кандидатів у майстри спорту, безліч розрядників із рукопашного бою. За два роки розвитку кікбоксінгу виховали двох майстрів спорту, 5 кандидатів, 15 першорозрядників. Щоправда, маємо й своєрідну гордість клубу — майстра спорту міжнародного класу, неодноразового призера чемпіонатів світу та Європи з кікбоксінгу Ігоря Гуцалюка. До речі, на чемпіонаті світу з кікбоксінгу в 2005 році в м.Ларнака (Греція) він став срібним призер у розділі фул-контакт. Вірю, що в травні на чемпіонаті світу в Греції Ігор, якого планую заявити в двох розділах — фул-контакт і лай-контакт, має всі шанси здобути звання чемпіона і таким чином стати заслуженим майстром спорту України з кікбоксінгу. Звичайно, досягнення СК «Схід» виглядали б значно вагомішими, коли б щоразу не стикалися з надокучливою проблемою пошуку коштів для поїздки на змагання. Адже держава не фінансує неолімпійські види спорту, тому кожного разу доводиться звертатися за допомогою до спонсорів і меценатів.
— Престиж будь-якої спортивної школи складають не тільки її вихованці, а й тренерська команда. Наскільки СК «Схід» укомплектований кваліфікованими наставниками?
— Разом зі мною, що надзвичайно приємно, нині тренує мій колишній учень Олег Герман (1 дан, неодноразовий чемпіон України, майстер спорту, має вищу педагогічну освіту). У СК «Схід» з дітьми займаються моя вихованка Ольга Базюкова (МС, торік закінчила МУ «РЕГІ») і Валерій Серпілов (директор центру «Будокан»). Усі вони хороші спеціалісти своєї справи, заслужені спортсмени з відповідною освітою. Відрадно, що продовжує жити активним спортом ще один мій учень Андрій Єфімов (1 дан рукопашного бою), який, будучи завучем Рівненської НВК «Престиж», з дозволу Міносвіти запровадив на уроках фізкультури заняття з рукопашного бою. У СК «Граніт» (Млинів) тренує володар 1 дана Петро Осипенко, який виховав кількох чемпіонів України з рукопашного бою та декількох призерів України з кікбоксінгу. Повноцінно функціонують школи рукопашного бою та кікбоксінгу в Сарнах і Дубно, що входять до складу Центру «Будокан», де з дітьми займаються талановиті молоді наставники.
— Щойно розпочався 2006 рік. Які надії несе він вашому кубу?
— Якщо говорити про перспективи, на нас чекає чемпіонат світу, де сподіваємося на здобуття звання чемпіона. У лютому виїдемо в Луцьк на турнір «Рубіж 2006» з рукопашного бою серед юнаків, юніорів та дорослих до 20 років. У березні відбудеться чемпіонат України з кікбоксінгу серед дорослих, куди вивезу кандидата у майстри спорту Андрія Борейчука. У Києві в жовтні вперше пройде Чемпіонат світу з рукопашного бою.
— Ростиславе Олеговичу, а, бува, не закрадалася коли думка, що за стільки років занять рукопашним боєм він десь трохи «приївся»?
— Зізнаюся відверто, що ніколи навіть не спадала така думка, хоча займаюся ним майже тридцять років. Зрештою, спорт, яким захоплююся з 1978 року (гімнастика, вільна боротьба, карате, рукопашний бій, кікбоксінг), – це моя база, котра дала, якщо можна так сказати, роботу і сім’ю. З дружиною Іриною, до речі, познайомився саме завдяки рукопашному бою. Влаштовуючись на службу в правоохоронні органи, не останню роль відіграли мої бійцівські якості. Нинішня служба також базується на рукопашному бої, вмінні добре стріляти, оскільки очолюю спецпідрозділ, що виконує особливі функції. Цей спорт, і це не буде перебільшенням, сформував моє життя.
— А як до ваших занять спортом ставиться дружина? Адже спорт відбирає по суті весь вільний час.
— Дружина завжди підтримує, за що їй вдячний. Адже добре розуміє, що рукопашний бій — це частинка мене самого. Якби мене позбавили займатися улюбленим видом спорту, хоча рукопашний бій — це далеко не тільки спорт, певен, що почувався б так, начебто щось не так склалося в моєму житті. Звісно, що треба мати час, хоча й служба не завжди дозволяє вільно розпорядитися собою. Та й коли хтось любить полежати і почитати у вихідний газету, мене якась незвідана сила тягне до зали, де на мене чекають учні, друзі. Для мене, здається, іншого щастя немає. Гадаю, якщо людина має улюблену справу, вона щаслива.
— Чи багатьом вашим вихованцям рукопашний бій став у житті в пригоді?
— Йдеться не тільки про зміцнення здоров’я, фізичне загартуваня, врешті-решт, виховання характеру, закладення моральних принципів. Усе це неодмінно знадобиться в житті. Водночас, багатьом рукопашний бій допоміг на практиці. Чимало наших вихованців працюють у правоохоронних органах. За останні роки щонайменше 20 наших учнів скористалися характеристиками СК «Схід», котрі допомогли їм при вступі у ВНЗ, влаштуванні на службу в органи СБУ, МВС, Збройні Сили України тощо.
12.01.2006 | Інтерв’ю взяв Василь ГЕРУС |
Рівне-Ракурс №10 від 12.01.2006p. На головну сторінку |