Хламідійна територія. Аналіз

Венеричні хвороби більше ніж інші інфекції піддаються впливові навколишнього середовища. Середовища в широкому розумінні як комплексу біологічних і соціальних чинників, що постійно впливають і на окрему людину, і на групи людей різного рівня й типу організації (від родини до нації). Зростання одних венеричних хвороб і зменшення інших, значні зрушення в їхній епідеміології - усе це наслідок змін у нашому мінливому світі.

Лікарі-дерматовенерологи Рівненського обласного шкірвендиспансеру Інна ЗМІЄВСЬКА та Алла ШУСТИК (на фото) переконані, що весь складний комплекс чинників довкілля, що впливають на епідемічну ситуацію в Україні та зокрема в місті Рівне, загалом можна звести до таких великих груп: чинники мікросередовища (мікробіологічні, імунологічні, ендокринні тощо); чинники, що визначають поведінку суб’єкта (психологічні, куль-турологічні, матеріальні тощо); соціальні зрушення в суспільстві (державний устрій, соціальна захищеність, якість життя). І без урахування усіх згаданих причин неможливо правильно оцінити ситуацію, а, головне, ефективно впливати на неї. Понад те, без допомоги соціологів, психологів і політиків лікарям поодинці не подолати епідемії венеричних хвороб.

- Це тому, що відсутні моральні засади, попри велику кількість церков і статистику, що 65 відсотків українців вважають себе віруючими? Або тому, що вже неефективне традиційне лікування?

- На щастя, моральний імунітет ще остаточно не занепав. Головними ж причинами зростання ІПСШ є: зниження рівня життя у значної частини населення, безробіття, особливо серед молоді; поширення алкоголізму і наркоманії; зростання злочинності та залучення в кримінальне середовище молоді, що сприяє її розбещенню; неконтрольована державою порнографія і проституція; зменшення зміцнювальної ролі родини, збільшення кількості самотніх, неповних родин, ранній початок статевого життя; відсутність державної програми статевого і сімейного виховання; ослаблення державного підходу в профілактиці венеричних хвороб, неможливість роботи за старими диспансерними методами; міграція населення; неефективність традиційних методів санітарної освіти.

Протягом останніх 15 років венеричні хвороби дуже змінилися. Це пов’язано з такими тенденціями: змінилися групи населення, де венеричні хвороби мають переважне поширення (часто у бік розширення вікового і соціального складу), з’явилися нові, раніше не властиві нашому суспільству в таких масштабах, групи ризику (повії, наркомани, бурлаки, мігранти, біженці, “човники” та інші). Стала іншою етіологія синдромів при венеричних хворобах. Наприклад, уретрити і ендоцервіцити тепер значно частіше спричиняються хламідіями і мікоплазмами, а не гонококами, як у вісімдесяті роки;

- значно розширився спектр ускладнень при інфекціях, переданих статевим шляхом. Безплідність, невиношування вагітності, хвороби плоду і немовляти, реактивні артрити - то лише найбільш вражаючі приклади. З’явилися нові різноманітні механізми стійкості збудників бактеріальної і вірусної природи до антибіотиків і хіміопрепаратів. Методи лікування, які ще донедавна були ефективними, швидко стають застарілими.

- Яка нині найпоширеніша, скажімо так, статева інфекція?

- Численні дослідження останніх років показали, що однією з найпоширеніших інфекцій, які передаються статевим шляхом (ІПСШ), у нас є хламідійна інфекція. Утім, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, у світі щорічно знову заражається C.Trachomatis статевим шляхом 90 мільйонів осіб. Урогенітальний хламідіоз дуже поширений у країнах, що раніше входили до СРСР. За даними нашого інституту дерматології і венерології АМН України, хламідії виявляються у 50-60 відсотків чоловіків з уретритом, у 80 відсотків - з епідидимітом, у 15 відсотків - з простатитом. Ці мікроорганізми виявляються в 40 відсотків жінок з різними гінекологічними захворюваннями. Серед жінок із запальними проявами з боку сечостатевих органів хламідійну інфекцію реєструють у західних регіонах в 46 відсотках випадків і в 39 відсотках чоловіків з уретритами. Найпершими чинниками поширення хламідійної інфекції є статева розбещеність і часта зміна партнерів. На Рівненщині частота хламідійних уражень шийки матки більш ніж удвадцятеро перевищує кількість випадків цервіцитів хламідійної етіології серед жінок, що ведуть безладне сексуальне життя. Хламідійною інфекцією уражені від 20 до 65 відсотків жінок і чоловіків, що страждають на негонококові запальні захворювання сечостатевих органів.

- Люди якого віку найчастіше підхоплюють такі інфекції?

- Вікові показники захворюваності свідчать про переважне поширення хламідійної інфекції в осіб від 20 до 35 років. Спостерігається тенденція до зростання захворюваності в жінок молодшого віку. Це пов’язано зі змінами у сексуальній поведінці молоді. Почастішали випадки хламідіозу в дітей, що не досягли статевої зрілості, особливо уретритів у хлопчиків і вагінітів, цервіцитів і проктитів у дівчаток, за виключенням статевого шляху передачі інфекції. Такі випадки є наслідком персистентної інфекції, набутої в перинатальний період, під час проходження через родові шляхи.

Високий рівень інфікованості населення збудником хламідіозу згубно впливає на репродуктивні процеси на всіх етапах – від запліднення до народження, спричиняючи непліддя, невиношування, мертвонародження, вади розвитку, вроджені інфекції.

Щодо нашого краю, то у Рівненській області за 9 місяців 2008 року офіційно зареєстровано 1150 нових випадків захворювання на урогенітальний хламідіоз, що становить 99,7 на 100 тис.нас. Аналізуючи статистичні показники захворюваності на хламідіоз в нашому регіоні, відверто скажу, що вони не відповідають реальному епідемічному станові. Причин цього є кілька. Найперше багато хворих звертаються по допомогу в позабюджетні лікувальні заклади, працівники яких не завжди заповнюють обов’язкові статистичні форми на виявлення інфекційної хвороби і не надають звітів для реєстрації в державному реєстрі захворюваності; виставлення діагнозу на підставі лише лабораторних досліджень, без врахування клінічного стану пацієнта; ігнорування лікарями акушер-гінекологами та урологами в більшості випадків необхідності обстеження та лікування статевих партнерів пацієнтів, хворих на хламідійну інфекцію; використання недорогих тест-систем, призначених для скринінгу населення в окремих ЛПЗ.

- Цікаво, як хламідіоз позначається на чоловічому здоров’ї?

- Хламідійний уретрит нерідко ускладнюється висхідною інфекцією, що є причиною 20-40 відсотків хронічних простатитів. Хла-мідійний уретрит часто супроводжується простатитом, ознаки якого за умови цілеспрямованого обстеже-ння виявляються у 30-40 відсотків хворих на хламідіоз. Клініка уретропростатиту досить характерна для хламідійних уражень сечостатевих органів у чоловіків. У 15 відсотків чоловіків одночасно з хламідійним уретритом і простатитом встановлюють везикуліт. Частим проявом урогенітального хламідіозу у чоловіків є хламідійний епідидиміт. У разі поєднання або послідовного виникнення везикуліту, простатиту, диферентиту, епідидиміту і орхіту розвиваються порушення статевої функції і патологічні зміни еякуляту. У кожного п’ятого хворого з епідидимітом розвивається вторинна неплідність.

Уперше хламідійну етіологію ендометритів встановили у 1981 році (P. Mardhetal). При експериментальному моделюванні на мавпах і клініко-лабораторному вивченні урогенітальної інфекції доведено каналікулярне поширення хламідій із шийки матки в маткові труби. Раніше виявлено достовірне підвищення ризику родової лихоманки і післяпологового ендометриту в породілль, інфікованих хламідіями.