В Україні зупиняється хімічна промисловість

ВАТ “Рівнеазот” зупинило свою роботу ще в травні 2009 року. Тоді, через конфлікт з НАК “Нафтогазом” тиск газу при вході на завод впав до критичної позначки. Не лишалося нічого, окрім як зупинитися. НАК “Нафтогаз” почав вимагати гроші за блакитне паливо, яке лише зберігалося у його сховищах, і яке “Рівнеазот” перед тим закупив у “Укргазенерго”. Зараз цей конфлікт вирішується в суді.

Але, попри це, мова про запуск підприємства (на що потрібно буде півтора місяця) навіть не йде. “Ціна газу, яка існує на території України, не кореспондується з ціною на мінеральні добрива, встановленою як на внутрішньому ринку, так і на експорт”, - пояснює Михайло Заблуда. Оптимальною для аміачної селітри є ціна - 140 доларів за тонну, у якій 80 доларів посідає ціна на газ. Якщо ж держава продає блакитне паливо по 314 доларів, то продукція має коштувати 374 долари. А це - абсурд. Усі розмови про перехід на вугілля чи кокс - шлях до отримання менш якісного продукту.

Зрозуміло, що хімічна промисловість України визначається саме виробництвом мінеральних добрив, отже, під загрозою опинилася життєдіяльність всієї галузі. Про можливість зупинки виробництва вже заявили: Північнодонецьке об’єднання “Азот”, концерн “Стірол”, Одеський припортовий завод, Черкаський “Азот” і “Дніпроазот”.

Сьогодні, не маючи запасу продукції, “Рівнеазот” виживає лише за допомогою акціонерів. А, між тим, лише для виплати зарплати працівникам щомісяця потрібно близько 15 мільйонів гривень.

Отож, якщо найближчим часом ціна на мінеральні добрива на внутрішньому ринку України не збільшиться, а ціна газу не зменшиться, на “Рівнеазоті” розпочнеться перша хвиля звільнень. Вже третій тиждень поспіль колектив працює по три дні на тиждень. А 20 серпня на вулиці можуть опинитися перші 1500 працівників. Якщо ж ситуація не зміниться й надалі, звільнять усіх, а завод - закриють.

Ще рік тому Рівненська область могла розраховувати на 160 мільйонів гривень, які відраховували з підприємства. Зважаючи на сьогоднішню ситуацію в країні, це досить болюче вдарить по наповненню міського та обласного бюджетів.

Та, попри все, Михайло Заблуда навіть при всій своїй скептичності сподівається, що підприємство вдасться зберегти. Він має навіть свій варіант розв’язання питання.

“Оскільки вся проблема в паритетності ціни продукції і сировини, пропоную діяти наступним чином. По-перше, підняти ціни на мінеральні добрива. По-друге, встановити мито для закордонних виробників, щоб створити однакові умови на внутрішньому ринку. Між іншим, встановлене мито, це не що інше, як відрахування до державного бюджету.

Очевидно, що після запровадження таких кроків зросте вартість сільськогосподарської продукції і до цього потрібно бути готовим. Тоді варто переглянути цінову політику України. А щоб не сталося девальвації гривні і інфляції в країні, інтереси товаровиробників потрібно захищати і на зовнішньому ринку”, - підсумовує Михайло Заблуда.