ВАТ “Рівнеазот”: початок кінця?

Перша група працівників ВАТ “Рівнеазот” у кількості 1523 осіб має бути вивільнена 27 серпня. Обсяг відшкодувань залежатиме від середньої зарплати працівника на підприємстві і середньомісячної в області. Однак не менше 500 гривень і не більше гранично допустимого - 1600 гривень.

Між тим, на підприємстві поки що залишаються працювати ще 3500 працівників. Таку інформацію оприлюднив директор Рівненського міського центру зайнятості Андрій ГРЕЩУК.

Кожна велика історія має кілька етапів. Нинішній - звільнення цілого полку хіміків, крім всіх негативних наслідків для цих людей означає і те, що переговори про продовження життя ВАТ “Рівнеазот” поки що ні до чого не призвели. Фактично, найбільше промислове підприємство області стоїть. Це підтверджує і прес-реліз, отриманий днями нашою редакцію з підприємства. В ньому, зокрема, сказано : “На заводі сьогодні склалася катастрофічна ситуація, оборотні кошти відсутні, з липня керівництво змушене перевести весь трудовий колектив на 3-денний робочий тиждень. Заробітна плата виплачується за рахунок власника заводу...”

Зрозуміло - власники підприємства - це не група благодійників, які будуть роками утримувати за свій кошт три з половиною тисячі працівників. До того ж, непрацюючий хімкомбінат потрібно обслуговувати, що теж коштує чимало. В історії української промисловості подібні ситуації, як правило, завершуються вивільненням усього колективу, крім лічених управлінців та охорони, і розпродажу усього, що має хоч якусь цінність. Після цього на колишньому підприємстві можна знімати кіно про жахи війни без усяких декорацій. Прикладів навіть на Рівненщині більш, ніж досить.

Що ж робити? Ми спробували дізнатися про дії місцевої влади в цій критичній для економіки регіону ситуації. Першим дав коментар заступник міського голови Рівного Сергій ВАСИЛЬЧУК, який багато років пропрацював на “Рівнеазоті”:

- На моє глибоке переконання, “Рівнеазот” повинен працювати. Без власних добрив наше сільське господарство не зможе нормально ефективно функціонувати. Дії центральної влади стосовно підприємства викликають подив. Через фінансову скруту селяни сьогодні менше купують добрив і якщо за таких умов не забезпечити їх виробників пільговим газом - підприємств просто не буде. Найстрашніше в цій ситуації те, що у випадку розформування трудового колективу його вже потім зібрати буде неможливо. Для праці на такому складному, а головне, небезпечному виробництві потрібні професіонали дуже високого рівня. Так що я впевнений - треба зробити все можливе, аби “Рівнеазот” встояв. На жаль, від органів місцевого самоврядування тут мало що залежить. Усі звернення до вищого керівництва держави ми направили, а ціна на газ від нас зовсім не залежить...

Спеціалісти стверджують, що якщо “Рівнеазот” не запустить виробництво до зими, зупиниться назавжди. Невже поважні мужі будуть продовжувати мовчки спостерігати за тим, що відбувається?!