Простір України від Львова до Сахаліну

Енергетичний консорціум

В енергетиці лідер “ФРОНТУ ЗМІН” пропонує створити енергетичний (не газотранспортний) консорціум із росіянами та європейцями. Мета України в цьому проекті – отримати доступ до енергетичних ресурсів в Сибіру і до багатого європейського ринку їх збуту. При цьому Україна може брати участь у даній угоді своєю трубопровідною системою, але за умови, що натомість вона отримає рівноцінну частку в газовидобутку, а також у реалізації газу на ринку Європейського Союзу і країн СНД.

Робити це, на думку Яценюка, потрібно якомога швидше, адже завтра може бути вже пізно. Відомо, що росіяни лобіюють будівництво двох газопроводів в обхід України – Північного і Південного “потоків” по дну Балтійського і Чорного морів. Після початку їх експлуатації транзит російського природного газу через Україну зменшиться більше ніж у два рази, і ми втратимо мільярди доларів. До речі, транспортувати свій газ через Україну набагато вигідніше й самій Росії. Адже потужностей української ГТС, особливо після її модернізації, вистачить, щоб задовольнити всю Європу. Водночас, нові “потоки” по дну морів не лише надзвичайно дорогі, а й екологічно небезпечні.

Світова житниця

Повернути Україні статус лідера на продовольчому ринку - ще одне важливе завдання, яке Арсеній Яценюк пропонує вирішувати негайно. Поки що Україна є сильним гравцем на зерновому ринку, але нас із нього активно витісняють. А якщо говорити про збут українського молока й м’яса, то ситуація тут критична. Провальні дії колишніх урядів, а особливо нинішнього, призвели до того, що в країні, яка займала за часів СРСР перше місце по збору цукрових буряків, сьогодні дефіцит цукру. Те ж саме стосується м’яса та вершкового масла. Сьогодні ми не експортуємо, а завозимо в країну вершкове масло, м’ясо тощо. У нас із кожним днем зменшується поголів’я великої рогатої худоби і свиней.

Яценюк пропонує вихід. Він полягає у тому, щоб Україна, Білорусія, Казахстан і Росія об’єдналися у продовольчий пул або картель. Це дасть нашій країні змогу не лише підтримати вітчизняного сільгоспвиробника, а й відродити великотоварне сільське господарство, повернувши славу українському селу. Крім того, країни-партнери будуть зацікавлені в наших морських портах та елеваторах, а це також прибуток у вітчизняну економіку.

Коридор Євразії

Україна - це транспортна артерія, що пов’язує Західну і Східну Європу. Та ось уже 18 років вона не користується цією перевагою. Розгалужена мережа залізниць і автомагістралей, понад 10 міжнародних аеропортів, судноплавний Дніпро і 6 портів, що виходять у Чорне і Азовське моря - все це багатство не працює навіть упівсили. Хоча взагалі-то про створення транснаціональних транспортних коридорів і бажання України взяти участь у цих проектах йдеться вже понад десять років. Щоправда, поки далі побажань справа не просунулася. Адже створення таких коридорів не в останню чергу залежить від уміння і бажання політиків домовлятися на благо своєї країни.

Але ж хіба складно запропонувати Росії та Білорусі проект спільної модернізації морських портів нашого Причорномор’я? Так колись досить відсталий румунський порт Констанца перевалює нині більше вантажів, ніж всі порти України, разом узяті. Модер-нізувала його, природно, не сама Румунія, а мало не весь Європейський Союз. А хто заважає нам? Хіба не ми самі?

Ринок озброєнь: і конкуренти, і партнери

Україна була фактично рембазою всього оборонного комплексу СРСР. Тоді державна політика не дозволяла цілком зібрати танк або літак на території однієї республіки. Однак навіть при цьому в спадок Україні дісталася майже третина всього науково-виробничого потенціалу колись єдиного ВПК. Після розпаду СРСР Київ за короткий час став одним із найпомітніших гравців на ринку озброєнь. Однак Україна і тут почала програвати. Назад на позиції, буквально завойовані кількома поколіннями вітчизняних вчених, сьогодні можливо тільки з надійними партнерами. І не лише для створення ракети-носія “Зеніт”. Адже озброєнням радянського зразка користується весь пострадянський простір, а також багато інших армій світу. Саме тому Арсеній Яценюк пропонує політику співпраці у військово-промисловій політиці. При цьому він підкреслює, що не йдеться про військово-політичну та оборонну співпрацю.

До речі, партнерства на ринку озброєнь сьогодні прагнуть у всьому світі. Найсвіжіший приклад - співпраця між Бразилією і Францією. У результаті Бразилія отримала сучасну військову техніку і нові технології з їх виробництва, а Франція - 12 мільярдів доларів.

Хіба Україна сьогодні не в змозі запропонувати сусідам не менш цікаві проекти?

Арсеній Яценюк: “Ми постійно чекаємо, що нас кудись запросять приєднатися, а потім ображаємося, що не запросили. Я проти того, щоб до когось приєднуватися. Треба проявити ініціативу і самим запрошувати бажаючих. Незалежна Україна має розробити свій власний східноєвропейський проект і закріпити в ньому ініціативу за собою”.