“Приватні” симпатії Тимошенко

Інтереси двох мільярдерів (а лише наївна людина з вершин кримських або карпатських гір може вірити податковій декларації Тимошенко) настільки щільно переплелися, що їх вже сміливо можна розглядати як єдиний політичний і фінансовий організм. Чого хоче Тимошенко - того хоче Коломойський. І навпаки.

А Коломойський хоче тотального домінування в енергетичній сфері. Ні для кого це вже давно не секрет. І усі свої дії Боніфацій (так лагідно називають Ігоря його друзі та опоненти) спрямовує саме на захоплення нафтових компаній, обленерго, та на лобіювання інтересів свого бізнесу в уряді.

Для побудови “приватної” енергетичної імперії Ігорю Коломойському необхідно було досягти двох цілей: 1) встановити контроль над державним підприємством “Укртранснафта”; 2) придбати акції Кременчуцького НПЗ (ЗАТ “Укртатнафта”).

У червні 2009 року “Укртранснафту” Коломойський захопив у кращих традиціях рейдерських атак “Привату”. Кишенькова наглядацька рада усунула з посади голови компанії Ігоря Кирюшина і призначила Олександра Лазорко, наближеного до Ігоря Коломойського.

Кірюшин був призначений на цю посаду ще за буття Януковича прем’єр-міністром. А Лазорко був його замом вже за Тимошенко. Олігарх підготував цілу театралізовану виставу “Маски-Шоу, що Захоплюють Нафту”. Був і спецназ, і вибиті двері, і бійка з охороною, і відібрані печатки. Кірюшин мляво намагався довести, що рішення наглядової ради відмінив суд, але його слабкий голос загубився у потужному потоці газет і телеканалів Коломойського.

В результаті Тимошенко вирішила справу зам’яти, і вже через три дні після захоплення “Укртранснафти” запропонувала безробітному Кірюшину посаду заступника міністра палива та енергетики. Посада почесна, але малозначуща. Оскільки весь контроль транзиту нафти отримали акціонери групи “Приват”.

Після такого успіху захопити “Укртатнафту” Ігорю Коломойському було не складно. Кабінет Тимошенко організував номінальний конкурс на купівлю 18,29 відсотка акцій підприємства, в якому взяла участь лише одна компанія “Корсан”, підконтрольна структурам “ПриватБанка”. НАК “Нафтогаз України” не брав участі в аукціоні, тому що не зміг знайти 303,5 мільйона гривень на внесення застави. Зірки зійшлися вкрай вдало для дніпропетровського олігарха та його партнерки в уряді - у конкурсі перемогла єдина компанія, яку до нього допустили.

Що ж отримав в результаті Коломойський та його група?

У першу чергу, вони отримали контроль над нафтопроводом Одеса-Броди, в якому тепер можна було змінювати напрям прокачування. На початку минулого року Дрогобицький та Надвірнянський НПЗ (обидва аффільовані з групою “Приват”) заявили про те, що у них є вигідні контракти на постачання каспійської нафти, якою можна завантажити нафтопровід. Тоді, у 2008 році, проти такого варіанту виступила саме Юлія Тимошенко, заборонивши “Укртранснафті” самостійно підписувати транзитні угоди по напряму Броди.

Також група Коломойського отримала контроль над нафтотерміналом “Південний”. “Приват” уже володіє трьома з п’яти морських паливних терміналів в Україні. Контроль над четвертим - по суті, монополізація морських відвантажень нафти.

І, нарешті, “Приват” отримав ефективні важелі тиску на російські нафтові компанії.

Старання Тимошенко з підтримки групи “Приват” також не залишаться без заохочень. Юлія Володимирівна може сміливо розраховувати на фінансову підтримку під час виборів. Коломойський став основним спонсором проекту “Тимошенко - Президент”.

Також нинішній прем’єр отримає повну медіа-підтримку (Главред-медіа, 1+1, український медіа-холдінг, та інші медіа-активи “Привату”). Її присутність на цих ресурсах просто зашкалює і продовжує рости. Причому зазвичай редакції нічого на цьому не заробляють, отримуючи вказівки з верхівки про безплатне недійне висвітлення.

Крім цього, Тимошенко отримала повну та беззастережну лояльність депутатів ВР, підконтрольних групі “Приват”. Це посприяє безперешкодному прийняттю потрібних рішень у сфері загального політичного популізму, а також контролю над виборчим процесом.

Складається враження, що союз Коломойський-Тимошенко склався та довів свою життєздатність. Коломойський зобов’язується надавати Тимошенко медійну та фінансову підтримку. Навзаєм отримує величезну енергетичну імперію та гарантії безпеки і безкарності. Але лише до президентських виборів. Якщо Юлія Тимошенко програє, то Ігор Коломойський буде шукати іншу “свою” людину у вищих ешелонах влади. Це хороший стимул для Тимошенко пройти по трупах та будь-якою ціною завоювати Президентське крісло.