Ганна Чайка: “Народжувати дітей разом із чоловіком тепер стало модно”

- Ганно Володимирівно, як збільшення народжуваності вплинуло на роботу вашого закладу?

- У нашому пологовому будинку завжди була найбільша кількість пологів серед подібних закладів області. Тому можна сказати, що ми безпосередньо беремо найактивнішу участь у зростанні демографічних показників Рівненщини. Зараз ми йдемо навіть із випередженням показників минулого року. Сподіваюся, що й цьогоріч у нас буде ще більше пологів.

- Яка кількість пологів у порівнянні з 2008-им роком?

- За минулий рік у нас було 2678 пологів, а за перших шість місяців 2009-го - близько 1700.

- На Вашу думку, з чим пов’язане таке збільшення кількості людей, які хочуть народити дитину?

- По-перше, відіграє роль допомога держави, яка є суттєвою для жінок, які народили дитину; по-друге, змінилися погляди людей. Нині дуже багато жінок, що народжують у віці близько 40 років. Варто звернути увагу, що часто на пологи йдуть люди по третьому разу. Раніше в сім’ї була одна-дві дитини, а зараз народжують і третю. Пояснюють це так: коли старші діти їдуть на навчання, то хата - пустка, і хочеться мати дитинку.

- Як за останні роки поліпшилися умови та якість обслуговування у пологовому будинку?

- Ми переглянули всі позиції щодо пологів та народження дитини, змінили саме ставлення до жінки, що народжує, та до немовляти. У 2006 році нас запросили і ми взяли участь у програмі Всесвітня організація охорони здоров’я Юнісеф “Здоров’я матері і дитини”, яка діє на Україні з 2002 року. Першими до цієї програми були залучені пологові будинки Луцька, Львова, Донецька, Житомирський центр матері й дитини, всього - 6 закладів по Україні. Ми увійшли до цього проекту першими в області. Він повністю перевернув наше бачення акушерства і всього, чого ми навчалися чи дотримувались раніше.

Ми є тренінговим центром для усіх подібних медичних акушерських закладів нашої області. Самі пройшли навчання, з нами займалися тренери з проекту “Здоров’я матері й дитини”, підготовлено 14 тренерів-спеціалістів пологового будинку, і тепер ми навчаємо наших колег, які працюють у нашій області в усіх акушерських стаціонарах. Спочатку долучили до цього проекту обласний перинатальний центр та 4 райони - Володимирецький, Сарненський, Березнівський і Рівненський. А на даний момент ще Кузнецовськ, Дубровицький, Рокитнівський і Костопільський райони.

У чому полягає суть даного проекту? У першу чергу це зміна ставлення до жінки, до вагітної, до роділлі та породіллі. У нас є школа безпечного батьківства, у якій займаються вагітні пари - тато і мама, вчимо, як вони мають поводитися на пологах, мам - як носити та доношувати вагітність, як правильно годувати дитину. 98 відсотків пологів у нас сімейні. Чоловіків активно залучаємо до присутності на пологах. Дуже приємно бачити у пологовому залі, як татки плачуть від щастя. Вони в цей момент у шоковому стані, але це надзвичайно добре і для дитинки, і для мами, і для самого тата. Дитинка народжується і відчуває, що її всі люблять. Немовля кладуть на 2 години на груди до мами, і вона відчуває на собі всю цю приємну ауру, добро, тепло. А це дуже добре для дитини. На заняттях ми вчимо, як поводитися вдома після виписування, як попереджувати небажану вагітність, як потрібно доглядати дитину і які переваги грудного вигодовування. Крім того, ми є “Лікарнею, доброзичливою до дитини”, ми перші отримали в області це звання та тричі поспіль його підтверджували. Минулого року ми єдині в області отримали звання “Заклад якісного медичного обслуговування”. І зараз в Україні серед закладів рододопомоги, що працюють у проекті (а це - 21 область), ми за якістю медичного обслуговування вагітних посіли друге місце.

- Нині у пологових будинках відходять від практики традиційних пологів. Що змінилося в цьому аспекті у вас?

- Самі пологи та поведінка жінки під час пологів зазнали абсолютних змін порівняно з тим, як мене навчали в інституті. Тоді були загальні передпологові палати, в яких лежало по декілька жінок, пологові зали із залізними страшними кріслами, на які клали жінок, де вони не могли змінити позу, не могли знайти зручного для себе положення, при якому їм би не боліло, а були “прикуті” до залізного ліжка. Певно, й через те був тоді високий показник дитячої смертності. А тепер доказова медицина говорить, що положення жінки на спині є літотонічним, тобто, дуже шкідливим для дитини. Потрібно народжувати на лівому боці, або, найкраще, у вертикальному положенні, тобто, сидячи на стільчику чи навшпиньках. Вважається, що для дитини так найкраще. І ми бачимо результати.

По-перше, пологи проходять краще. На 10 відсотків у нас знизилися показники кесарських розтинів, хоча у нас і так дуже низький показник порівняно з іншими закладами.

По-друге, зменшилася кількість кровотеч, інструментальних або ручних втручань у сам процес пологів.

Цьому сприяє й бережливе ставлення як до дитини, так і до матері, яка народила. У нас пологи проходять у пологовому залі в присутності лікаря акушер-гінеколога, акушерки, обов’язково - санітарки. Причому жінку ніколи не залишають на самоті - ні на хвилину. Обов’язково на пологах присутній неонатолог, який оглядає дитину після народження, а також через 2 години, коли її знімають з грудей мами.

У нас вільне відвідування післяпологового відділення. З 7.00 до 19.00 вільно можуть приходити батьки, чоловік. Чоловік взагалі може бути постійно біля дружини. Коли постає питання про пологи через кесарів розтин, то у нас обов’язкова присутність тата, якому на груди викладають дитину і ці дві години, які належить бути мамі з дитиною, з нею знаходиться батько. У післяпологовий період, коли жінка переводиться з реанімаційного до післяпологового відділення, дозволяється цілодобова присутність матері породіллі або чоловіка, - того, хто може допомогти. І до виписки вони знаходяться вдвох у палаті, допомагають і вдень, і вночі. Це зменшило навантаження на персонал, у нас залишилося більше часу для того, щоб спілкуватися з породіллею. Ми можемо більше їй розказати, навчити.

Та й тепер усі дітки знаходяться лише з мамами. У нас немає такого, щоб діти лежали окремо. Дитяче відділення у нас ліквідоване. Медсестри колишнього дитячого відділення постійно спілкуються з мамами, вчать їх годувати, доглядати діток, слідкувати за їхнім станом. Ця система набагато краща - і мамам, і дітям.

Отже, у нашому пологовому будинку людям дуже подобається, і той, хто у нас вже народжував, нікуди більше не піде, а намагається потрапити знову до нас.

Особисто я написала проект про створення сімейного пологового будинку на засадах страхової медицини і виграли ми цей грант від Кабінету міністрів України, зайняли перше місце на Україні. За ці кошти ми зробили відділення на 10 післяпологових палат-люкс. Вони з усіма зручностями (туалет, умивальник, душова кабіна, телевізор, холодильник, телефон, меблі). Крім того, за свої власні кошти, кошти спонсорів, було проведено ремонти родзалів, холів, коридорів нашого відділення, у яке зараз приємно зайти та перебувати у ньому. Хоча найголовніше - не стіни, а наше ставлення до жінок, до їхніх близьких. Приїжджають до нас на пологи і з інших міст - з Києва, Хмельницького, Луцька, Житомира, Нетішина.

- Яке Ваше особисте ставлення до сімейних пологів? Є думка, що для чоловіків це може бути психологічною травмою і жінки не хочуть, щоб чоловіки бачити процес народження дитини.

- Знаєте, як наші люди думають: “А навіщо ж йому бачити мене у такому стані?” От тому й треба з людьми говорити і пояснювати, що присутність партнера на пологах має бути обов’язкова. Зачинають дитину разом, носять вагітність разом, чоловік “прогулює” дружину на вулиці, переживають спільні позитивні емоції, то чому ж народжувати мають окремо? Чому чоловік має бути за порогом? Обов’язково повинен бути поряд. Крім того, процес пологів - болючий, і жінці потрібно комусь поскаржитися, “поплакатись”. Коли ж вона обійме чоловіка, а він буде терти спину, ніжки і ручки, розтирати крижі, відволікати її, то це ж зніме біль, та й жінка побачить, що за неї хвилюються - і це ж теж дуже приємно.

Та й під час пологів чоловік сидить, жінка спиною тулиться до нього поміж ніг. Чоловік підтримує її, обнімає, цілує їй потилицю, а це так приємно спостерігати. І коли народжується дитина, і батько бачить перші секунди її життя, бачить її мокренькою - це чудово! І жінки щасливі, що біля них чоловіки, і чоловіки щасливі, що вони були там (ті, кого ми вмовили бути присутніми, готові потім були руки цілувати за ті вмовляння).

- А чи були випадки, коли чоловіки втрачали свідомість?

- Ні, не було. Все залежить від підготовки. Звісно - хвилювання, та й висока температура в родзалі, проте якщо ми бачимо, що чоловік виглядає не настільки рум’яним, як би нам хотілося, ми його відпускаємо прогулятися коридором. На той час із жінкою перебуваємо ми.

- А чи було таке, що батьки замовляють відеозйомку цієї події?

- Так, є й такі. Ми не рекомендуємо проводити зйомку, коли жінці боляче, бо це не найкраще, що потім можна переглянути, а от коли народилася дитина, а ми вже оглянули родові шляхи, прикрили жінку, тоді - будь ласка - фотографуйте, знімайте перші хвилини життя дитини. Навіть, за відсутності камери, бу-ває, що записують на мобільний телефон.

- Розкажіть про ваших “рекордсменів”.

- Найстаршою породіллею була жінка у віці 47 років, а наймолодшою - 14 років. Обидві народили самостійно. У першому випадку то була людина віруюча, і вже не перші пологи. А у наймолодшої мами - так склалося життя, ми ще й довідку в РАГС надавали, щоб дозволили укласти шлюб. Є жінка, що народила 9 дітей з 1991 року. Первістку вже 18 років. От нещодавно була жінка, у якої було 8 пологів, а їй лише 32 роки, а чоловікові - 25. Мають ще двох прийомних діток.