Історія розвитку Рівненської пивоварні

Однозначно назвати рік її заснування неможливо. Є думка, що пивоварний завод, з виробничим обертом у 990 російських рублів щорічно, існував в “уездном городе Ровно” вже у 1849 році.

У 1866 році, після скасування кріпосного права та початку будівництва залізничних доріг на Волинь, пивоварня починає процвітати. Спрагу селян, які трудилися на нових промислових підприємствах та залізниці, потрібно було тамувати. Напій було обрано безпомилково - пиво. Таким чином, від невеликого кустарного промислу Рівненська пивоварня невпинно йшла до заводських масштабів із великими виробничими потужностями.

Наприкінці XIX століття пивоварню перетворили на Акціонерне товариство “Парового пивоваренного завода “Бергшлоссъ”. На сучасній вулиці Соборній (тоді - Шосовій) власники збудували потужні корпуси заводу й 1900-го року урочисто відкрили оновлену пивоварню. В коване мереживо залізного паркану рівненські ковалі вплели прізвище тодішнього власника.

Того ж року контрольний пакет акцій викуповує надзвичайно енергійна та амбітна людина - Г.Пісюк. За якихось 10-15 років він не лише змінив форму для відливу скляних пляшок, а й розширив мережу так званих винних погребів по всіх найближчих містах і містечках. Пиво “Бергшлосса” розвозилося й до сільських шинків.

Протягом 1917-1920 років, коли влада у Рівному переходила з одних рук до інших, пивзавод продовжував працювати. Влада II Польської республіки змогла швидко відновити роботу підприємства, яке тепер постачало свою продукцію до місцевих елітних ресторанів, а також престижних кав’ярень.

У 1938 році “Бергшлосс” був найприбутковішим підприємством у місті. Важко повірити, але тоді 120 працівників заводу виготовляли 125 тисяч літрів пива щороку й приносили річний дохід у розмірі 5 мільйонів злотих. Уже тоді Пісюк спробував замкнути виробничий цикл й організувати виготовлення побічної продукції - фабрику дріжджів і завод штучних мінеральних вод.

15 листопада 1939 року голова Тимчасового (радянського) управління у Ровно Горбатенко прийняв постанову про націоналізацію заводу “Бергшлосс”. Майно прийняли, але сировиною скористалися німці, що 1941 року вступили до Рівного. З характерною їм педантичністю й тягою до пива вони швидко запустили пивоварню, до того ж значно збільшили випуск хмільного напою. Потім був процес становлення, важкі роки під лозунгом горбачовського указу про боротьбу з пияцтвом.

Цей дивний вишуканий напій користувався не лише значним попитом у рівнян, але й отримав наприкінці 90-х срібну медаль на одній із міжнародних пивних виставок.

Ну, погодьтеся, - пиво не може називатися “живим”, коли термін його придатності для вживання півроку чи навіть рік. А ось у будь-якого рівненського пива цей самий термін завжди становив не більше 30 діб. Отож, будете в Рівному - обов’язково спробуйте місцеве пиво, вам сподобається.