“Без державної підтримки не буде європейського порядку на маршрутах”

“Основний вектор - динамічний розвиток підприємства”

- Пане Анатолію, розкажіть. будь ласка, про минуле та сьогодення Вашого підприємства.

- Історія ВАТ “Рівнепасвантажтранс” починає свій відлік відразу після визволення Рівного від фашистів. У місті була створена автотранспортна контора, автопарк якої складався з п’яти трофейних автобусів. Її база знаходилася на території нинішнього кафе “Лагуна” (колишній кінотеатр “Космос”). Час від часу змінювалися назви підприємства - Рівненський автобусно-таксомоторний парк, Рівненський автобусний парк, Рівненське АТП 17021 і, нарешті, - ВАТ “Рівнепасвантажтранс”, але незмінним залишається основний вектор спільної роботи керівництва і всього колективу - подальший динамічний розвиток підприємства.

Сьогодні персонал ВАТ “Рівнепасвантажтранс” налічує 124 працівники. Підприємство займається пасажирськими перевезеннями і

обслуговує: два міжнародні маршрути: Рівне - Мінськ і Рівне - Пінськ, п’ять міжобласних маршрутів: Рівне - Кам’янець-Подільськ, Рівне - Чернівці (7.00 і 10.00), Рівне - Івано-Франківськ, Рівне - Тернопіль; чотири міжміські внутрішньо обласні; чотирнадцять приміських і два міські маршрути.

Разом - 27 маршрутів, перевезення на яких забезпечує потужний автопарк. А це - 53 одиниці рухомого складу: “Ікарус-250” “Ікарус-260” та “Ікарус-280”, ЛАЗ-695 та ЛАЗ-696, а також шість нових автобусів “Еталон”. Дякуючи колективу, людям, що вболівають за долю підприємства, якому віддали 30-40 років життя, нам вдалося зберегти і примножити матеріально-технічну базу. В товариства з’явився новий власник - Fozzy Group, який інвестував чотири мільйони гривень у розвиток нашого підприємства.

- Зараз в економіці стало модно вживати термін “оптимізація”. Що, на Вашу думку, заважає оптимізувати пасажирські автоперевезення?

- Проблема № 1 - відсутність здорової конкуренції на ринку пасажирських автоперевезень. Сьогодні один оператор ринку, маючи один автобус та двох водіїв, вже рахується перевізником, не маючи ні відповідної матеріальної бази, ні транспортної освіти. А тому вважаю нагальною необхідністю створення об’єднань перевізників. Адже нині на одному маршруті працює по 7-10 операторів. Їх навіть зібрати нереально: власник автобусу - один, перевізник - другий, водій за кермом - третій. Якщо їх об’єднати за маршрутами і одного з них зробити керівником об’єднання, то тоді буде з кого спитати за порядок на маршруті. Потрібно, аби при відкритті чи затвердженні маршрутної мережі проводився ретельний аналіз пасажиропотоків. До цієї справи можна залучити як студентів рівненських вузів та учнів автотранспортного технікуму. Мета такого аналізу всієї маршрутної мережі - визначити і затвердити в місті та за містом реальні інтервали.

“Без кредитів придбати сучасні автобуси не реально”

- А наступною проблемою я б назвав оновлення рухомого складу.

- Так воно і є. Сьогодні вітчизняні автовиробники пропонують автобуси по 200-300 тисяч гривень. В умовах економічної кризи без банківських кредитів придбати сучасні автобуси не реально - це проблема № 2. Ми брали автобуси в кредит - вони вже на 70-80 відсотків виплачені. Якщо економіка оздоровиться і банки відновлять кредитування під реальні відсотки, через рік-півтора ми зможемо знову придбати майже 10 автобусів. Однак, поки в нашій державі не з’являться потужні виробники надійних автобусів, необхідно ввести квоту на ввезення в Україну автобусів європейських виробників без розмитнення. Нині закордонний автобус у хорошому стані, якому 6-7 років, можна придбати за 50-60 тисяч євро, тоді як за розмитнення треба заплатити 100 тисяч євро. Коли для Рівного буде, наприклад, квота на 50 автобусів великої місткості (хай ці автобуси будуть комунальною власністю), але їх можна буде придбати за 50 тисяч євро за машину, тоді і з’являться інвестори.

- За радянських часів у автотранспортній галузі велика увага приділялася професійній підготовці водіїв та питанням безпеки на маршрутах. Чи використовується минулий досвід сьогодні?

- На жаль, розваливши радянську систему підготовки професійних водіїв, ми не створили нової. Отже, проблема № 3 - якість підготовки водіїв. Колись в автобусний парк приходило 100 водіїв з категорією “Д”, які навчалися в учкомбінаті, а з них залишалося 10-15. У нас були два навчальні автобуси. І навіть отримавши права, новачки ще півтора-два місяці стажувалися на маршрутах під наглядом водіїв-наставників. Це треба обов’язково повернути. Тоді будемо знати - який водій прийшов, як він права отримав, як їздить і чи може працювати з пасажирами. Конче необхідно зробити базу даних водіїв. Я знаю, де працюють ті, кого я звільнив, - це жах(!), кому пасажири довіряють своє життя. Прийде такий шоферюга, два-три дні поїздив, виручку забрав і пішов шукати нового господаря - маршрутів у місті багато, маршруток ще більше.

Ми також повинні повернутися до радянського досвіду нормування роботи водіїв Не може водій у Рівному встати в 4.30, приїхати на роботу, підготувати автобус, в 5.30-6.00 виїхати на лінію, а о 22.00-23.00 повертатися на базу. Він не може працювати один-два дні по 15 годин. Водій повинен вдень зробити перезміну - і тоді не буде аварій. Якщо в Рівному працює майже 400 маршруток і зареєстровано близько 800 водіїв, то треба, аби їх було 1200.

“Сьогодні кожна третя людина на Рівненщині має пільги”

- Що, на Ваш погляд, пане Анатолію, найбільше гальмує наближення України до європейських стандартів якості транспортних послуг?

- Одна з дуже болючих проблем транспортної галузі - це перевезення пільгових категорій населення. Сьогодні кожна третя людина на Рівненщині має пільги на безкоштовний проїзд. Поки не буде зроблено адресної дотації пільговикам, до того часу тут не буде порядку. За зробленим мною аналізом, на одного пільговика в Рівному на рік припадає близько 34 гривень відшкодування. Це мізерна сума, якої не вистачить навіть на 12 поїздок (по одній на місяць) автобусом по місту в два кінці. А пільговики ж їздять щодня…

В усі часи пасажирський транспорт був планово-збитковим. В радянський період ці збитки закривали за рахунок вантажних перевезень. Нині такої можливості немає: державні автопідприємства, що займалися вантажними перевезеннями, або зруйновані, або приватизовані. А тому обов’язково має бути державна дотація. Якщо міський транспорт буде у комунальній власності, місцева влада зможе дотувати його з місцевого бюджету. Це можуть бути кошти на розвиток транспортної інфраструктури міста. Хто б не здобув мерське крісло в Рівному, щоб він не обіцяв на виборах, - поки не буде транспорт комунальним, аби можна було його підтримати бюджетними коштами, доти ми не наведемо європейського порядку у транспортній галузі.

- Наскільки сприяє досягненню цієї мети співпраця перевізників із владою?

- Оскільки ВАТ “Рівнепасвантажтранс” є підприємством обласного підпорядкування, то у нас склалися добрі ділові відносини з працівниками головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Рівненської облдержадміністрації та його начальником Володимиром Леонідовичем Пшеюком. Також завжди знаходимо порозуміння і підтримку в начальника Рівненського міського управління транспорту та зв’язку Віталія Мілентійовича Миронюка. Це фахівці високого класу, але, на жаль, не все залежить від них.

Є чудові напрацювання з мером міста Володимиром Хомком. Міська влада дала згоду на будівництво біля нашого автопарку автостанції єв-ропейського рівня першої категорії. Вже розроблено проект, є фінансування, лишилося узгодити деякі робочі деталі. Нова автостанція зможе щодня здійснювати 700-800 відправлень. А головне - пасажири матимуть змогу отримати найкращий сервіс: поряд з автопарком знаходиться один із найкращих у Західному регіоні гіпермаркетів - Fozzy, в якому найнижчі ціни. Зручно зробити покупки перед поверненням у рідні села та район.

Завершуючи розмову, хочу щиро привітати автомобілістів і дорожників Рівненщини із професійним святом - Днем працівників автомобільного транспорту і дорожнього господарства. Щастя і здоров’я Вам, нових здобутків у праці, наснаги і сімейного благополуччя!