Перед боєм

На західному фронті - зміни

Протягом кількох останніх тижнів більшість соціологічних компаній озвучили результати опитувань громадської думки щодо електоральних уподобань. Дані трохи різняться, але тенденції у більшості дослідників збігаються: рейтинг Арсенія Яценюка, який ще навесні перебував на одному щаблі з рейтингом Юлії Тимошенко, покотився донизу. За найоптимістичнішими для лідера “Фронту змін” даними, його відставання від лідерки БЮТ становить третину від загальної кількості її прихильників, а згідно з песимістичними - половину. Популярність Віктора Януковича практично не змінилася, збільшившись приблизно на 1 відсоток.

Перефразовуючи Луї Армстронга, можна сказати: соціологи зареєстрували невеличкі зміни в рейтингах і грандіозні зміни у виборчій кампанії. Фахівці вважають, що результати другого туру багато в чому залежать від того, як “відстріляється” в першому лідер “Фронту змін” і як надалі розподілятимуться голоси його прихильників. Сьогодні електорат Яценюка характеризується двополярністю симпатій: частина прихильників екс-спікера готова проголосувати у другому турі за Юлію Тимошенко, а інша частина - досить чимала - під впливом антиурядової критики свого кумира планує зробити вибір на користь Віктора Януковича. Відповідно, прогнозоване розчарування в Яценюкові зменшить кількість тих, хто активно реагує на антитимошенківську риторику, тобто - збільшить кількість готових голосувати “проти Януковича”. Останні зрізи громадської думки свідчать, що в країні 20,3 відсотка громадян ще не визначилися зі своїми уподобаннями, а 9,4 відсотка - готові голосувати проти всіх. Змінивши електоральний статус, Юлія Тимошенко може додатково розраховувати на голоси тих мешканців Центру і Заходу, які ще не визначилися, але потенційно готові голосувати за “переможця”...

Наталіє Михайлівно, посуньтеся

Арсенію Яценюку мало б бути дуже образливо: адже зниження його рейтингу відбувається одночасно з проведенням досить активної виборчої кампанії. Правда, важливо додати - ефективної виключно з технологічної точки зору: обрані штабом Яценюка канали комунікації працюють досить непогано, особливо якщо йдеться про наочну агітацію: виборці країни запам’ятали строкато-хамелеонисті білборди краще, ніж рекламоносії інших кандидатів...

Зовсім інша річ, як українці поставилися до рекламної кампанії “Фронту змін”. Іронія долі в тому, що агітація від українського “Рембо” виборцям не сподобалася: такого негативу не викликала агітація жодного з опонентів Арсенія Петровича. Щоправда, дивакувата білбордна кампанія лише ускладнила становище екс-спікера, тоді як головні причини зниження його популярності криються в політичних меседжах, які, починаючи з квітня-травня, посилає своїм виборцям Арсеній Петрович.

Для початку зауважу, що його традиційний електорат - мешканці Західної України, які побачили в екс-спікерові альтернативу “поколінню Майдану”. Віра в Яценюка була настільки сильною, що він тривалий час випереджав Юлію Тимошенко за числом симпатиків. Але повернути втрачені позиції прем’єрові допоміг сам “фронтмен”, повівшись на електоральному полі наче слон у порцеляновій крамниці: він почав говорити про недоцільність вступу до НАТО і про категоричну неможливість визнання УПА воюючою стороною, одночасно зарекомендував себе як прихильник приватизації української газотранспортної системи з можливою подальшою передачею акцій росіянам, а в конфлікті “Медведєв - Ющенко” де-факто підтримав російського президента, заявивши, що чинний президент України дав чимало приводів для того, аби вважати його політику антиросійською. Та й у російсько-грузинському конфлікті Арсеній Петрович став на бік росіян.

Далі - більше. У вересні лідер “Фронту змін” почав озвучувати головні тези своєї передвиборної ідеології, які виявилися занадто червоними. Яценюк дуже різко відгукувався про західних інвесторів, назвавши частину з них спекулянтами, заговорив про необхідність повернути жорсткий контроль держави над економікою та нарік приватизацію чи не найбільшим злом періоду незалежності.

Частину інтенцій екс-спікера можна зрозуміти, але правила політичної риторики невблаганні: якщо виборець не сприймає твою ідеологію, то він відмовляється підтримувати і тебе. Арсеній Петрович почав втрачати підтримку...

Янукович повинен запрацювати

Настав час виявити активність Віктору Януковичу. Досі йому, як і більшості українців, було нецікаво спостерігати за виборчою кампанією через відсутність інтриги: найближчим до фінішу був трамвай, що стартував першим. Лідер “регіоналів” веде доволі кволу кампанію, і так само працюють його виборчі штаби. Таку стратегію можна пояснити не лише високим сукупним рейтингом Віктора Федоровича, а й “ефектом стелі” в залученні нових симпатиків. Схоже, екс-прем’єр витягнув максимум із зорієнтованих на нього східних областей. З одного боку, кількість невизначених там дуже висока, що, здавалося б, відкриває додаткові можливості зі зміцнення своїх позицій. Однак, з іншого боку, Схід у політичному плані можна назвати найдепресивнішим краєм. Там мало довіряють уряду, але так само “не жалують” і екс-прем’єра: в цих областях про негативне ставлення до синьо-білого кандидата заявляли від 15 до 27 відсотків респондентів. Так само важко лідерові ПР “проштовхуватися” і в Центрі, де багато виборців ще не визначилися, але й негативне ставлення до цього кандидата подекуди сягає 48 відсотків...

Побіжний аналіз кандидатів підштовхує до висновку: зіграти в парі з Януковичем здатен лише один кандидат у президенти - чинний глава держави Віктор Ющенко. Так чи інакше, а чинний глава держави працює явно не на боці очільниці уряду.

Якщо це припущення правдиве, то вже найближчим часом слід чекати спільної діяльності секретаріату президента та виборчого штабу регіоналів не лише на інформаційному рівні, але й у ЦВК та виборчих комісіях загалом.

Яценюк почав говорити про недоцільність вступу до НАТО і про категоричну неможливість визнання УПА воюючою стороною, одночасно зарекомендував себе як прихильник приватизації української газотранспортної системи, а в конфлікті “Медведєв - Ющенко” де-факто підтримав російського президента.