Чи маєте Ви план, кандидат?

Ще до офіційного старту передвиборчої кампанії незалежні експерти відзначали: і екс-прем’єр, а нині лідер опозиції Віктор Янукович, і чинний глава уряду Юлія Тимошенко, озвучуючи плани, уникають говорити про ключові питання розвитку суспільства. Наприклад, не йшлося ані про підвищення ефективності охорони здоров’я та освіти, ані про подальшу роботу системи соціальної допомоги, ані про багато інших аспектів, що хвилюють громадян. Залишалося сподіватися, що завіса над таємними планами “політичних зубрів” упаде з початком реєстрації претендентів на президентське крісло. На жаль, “дива” не сталося.

Повторення - основа навчання?

Передвиборча програма Віктора Януковича під назвою “Україна для людей” особливою оригінальністю не вирізняється. Не згадавши про шляхи розвитку країни в непростій глобальній ситуації, глава регіоналів знову повторив свої ж слова 5-літньої давнини: у випадку перемоги він пообіцяв скасувати строкову службу в армії, оголосити на п’ять років податкові канікули для малого бізнесу й забезпечити валютно-курсову стабільність. “Моя ціль проста й зрозуміла - підняти рівень життя українців до європейського. Зробити так, щоб через 10 років нас, жителів України, було принаймні 50 мільйонів”, - сказав на XII з’їзді Партії регіонів Віктор Янукович. Цього разу лідер регіоналів пообіцяв своїм прихильникам також масштабну модернізацію національного виробництва (подібне вже запропонував інший кандидат - Арсеній Яценюк, який, щоправда, розтиражував цей месидж місяців на три раніше), державний “антикризовий” продовольчий і медичний “кошик”, довгострокову підтримку української сім’ї та забезпечення молоді й бюджетників соціальним житлом. Щоправда, з програми, як і раніше, залишається незрозумілим, яким чином усього цього вдасться досягти. Не обійшлося й без класики - Віктор Янукович, звичайно ж, пообіцяв зробити російську мову другою державною. Це навряд чи закріпило його в заявленому статусі лідера всієї нації і, швидше за все, він залишиться обранцем південно-східної частини країни.

“Янукович - не просто лідер російськомовної партії України, він вписується в образ класичного радянського начальника, якого не вистачає великій частині виборців, - вважає директор Центру політичного аналізу “Пента” Володимир Фесенко. - Але саме це не подобається іншій частині електорату, більш сучасній”.

Шоу від прем’єр-міністра

Ще більше передбачувано повелася чинний прем’єр-міністр Юлія Тимошенко. Влаштувавши багатотисячне шоу на Майдані й витративши на це кілька мільйонів, Юлія Володимирівна гордо підняла “стяг помаранчевої революції”. Вона взяла на себе зобов’язання захистити країну від “принижень” і однаково “дружити” як з Євросоюзом, так і з Росією на “рівних, гідних, чесних і відкритих засадах, без усяких недомовок”. Пообіцяла повернути у владу порядок (скромно промовчавши, що цією владою сьогодні є якраз вона сама). Й дала слово повернути вклади “Ощадбанку”. А також стабілізувати гривню й перейти з дорогого газу на дешеве вугілля.

Почувши ці тези, багато хто, ймовірно, запитав себе: “А що, власне, прем’єр робила до цього?!” Адже все, що було озвучено на Майдані, вона повинна й зобов’язана була зробити, обіймаючи свою посаду. На жаль, до моменту написання цього матеріалу програмного документу лідера БЮТ не було у відкритому доступі. 27 жовтня у відповідь на запитання журналістів бютівець Микола Томенко зробив дивовижну заяву: “Передвиборча програма кандидата в президенти - занадто відповідальна справа, щоб презентувати її під час висування кандидатів”.

Втім, наявність програми - це ще не вся справа. Була, наприклад, глобальна програма “Український прорив”, з якою БЮТ йшов на минулі вибори. Але звітів про її виконання ми за минулі понад два роки так і не отримали. Хоча владу для здійснення прориву виборці БЮТу дали...

Тверезий погляд на ситуацію

Заяви глави уряду й лідера опозиції з 2004 року не надто змінилися. В їх основі - соціальний популізм плюс яскраво виражений зовнішньополітичний вектор (у Тимошенко - прозахідний, у Януковича - проросійський). Причому в багатьох питаннях опоненти буквально повторюють один одного. В умовах, коли за останні рік-два змінилося все у світі й у країні, продовжувати давати завчені обіцянки - як мінімум недалекоглядно. Адже Україна, по суті,

перебуває сьогодні на останньому рубежі виживання. Деградували найважливіші інститути держави: Верховна Рада майже рік не працює, професійний рівень Кабміну - найнижчий в історії, як стверджує багато експертів. Темпи падіння економіки й виробництва в Україні - найвищі в Європі. Пенсії й зарплати виплачуються за рахунок кредитів Міжнародного валютного фонду (у чому зізнається й сам МВФ). Підписано газовий контракт із Росією, найневигідніший із будь-коли існуючих (і в Москві прямо говорять, що не підпишуть документ про відмову від мільярдних штрафів за недобір газу за цим контрактом). Як зможе держава, яка руйнується, усім видати, підвищити й знизити, обігріти й нагодувати?

Не буде перебільшенням сказати, що перед країною стоїть питання виживання як незалежної держави. І не райдужні картинки, а програма надзусиль, концентрації ресурсів для чіткого планомірного відродження - ось що нам потрібно. Україні потрібен “новий курс”, що дозволить кардинально модернізувати народне господарство й суспільство. От про що повинні говорити всі кандидати на посаду президента країни, а не змагатися, хто дасть найкрасивішу обіцянку.