Підвищення соцстандартів:

- Закон про підвищення виплат “бюджетникам”, пенсіонерам та іншим категоріям громадян, які отримують гроші з державного бюджету, ризикує стати одним із найскандальніших за останні десятиріччя, - вважає директор ТзОВ ІРА “Ракурс” Володимир КОНЄВ. - Чому? Справа навіть не у банальній нестачі коштів. Все набагато серйозніше. Зарплати та пенсії, безумовно, потрібно піднімати, однак гроші з повітря не з’являються, і додрукувати необхідні мільярди також не просто. Для цього потрібна єдність усіх гілок влади і сміливість. При суттєвій емісії про зовнішні позики можна забути як мінімум на найближчі років п’ять. На це навіть нинішні можновладці навряд чи зважаться. Отже, залишається або заробити, або - позичити. Маленький нюанс - МВФ нам, принаймні до виборів, нічого не дасть, а заробити може лише реальний сектор. Це ті підприємства, великі та маленькі, які, попри кризу, відсутність кредитів, штучне здешевлення гривні та ще десятки перепон, працюють. Фактичний спад промислового виробництва за 2009 рік економісти прогнозують у межах 30-35 відсотків. За таких умов і відрахування до бюджету та різних фондів, у першу чергу, пенсійного, впадуть на ці самі відсотки. Економіка - річ жорстка, і до бажань політиків бути добрими - байдужа. По великому рахунку, нашим можновладцям треба було б говорити не про підвищення соціальних стандартів, а про скорочення витрат бюджету на третину. Воно б так і було, аби не вибори.

Перед всенародним волевиявленням ніхто з учасників перегонів не зацікавлений у тому, аби дратувати електорат. Ось і з’являються закони, які приречені на невиконання. Однак погано не це. Реальний сектор вже сьогодні з великими труднощами справляється з податковим навантаженням, а, головне, з майже сорокавідсотковими виплатами до пенсійного фонду з заробітної платні працівників. Дрібні та середні підприємства будуть вже у листопаді - грудні проводити масові скорочення працівників. Фактично, тільки по Рівненській області, на думку багатьох фахівців, без роботи можуть опинитися кілька тисяч чоловік. Буде процвітати і “фіктивне безробіття” - коли працівники продовжуватимуть працювати, але при цьому рахуватимуться безробітними. Кому це вигідно? Точно не державі, яка ризикує замість збільшення надходжень отримати їх суттєве зменшення.

Проте у службі зайнятості заспокоюють: “Приймемо всіх безробітних, яких звільнятимуть”. При цьому гарантії, що звільненим знайдуть належне місце для роботи, не дають.

У міському та обласному Пенсійних фондах відмовилися коментувати вплив закону, що, між іншим, є прямим порушенням законодавства. Мабуть, керівники установ переймаються тим, що стурбовані пенсіонери візьмуть в облогу Пенсійний фонд своїми запитаннями: “А де ж наша надбавка за листопад?”.

Однак своє бачення на прийнятий закон про підвищення соціальних стандартів висловив голова бюджетної комісії Рівнеради Сергій ПАЛАДІЙЧУК: “З економічної точки зору будь-яке збільшення соцстандартів для населення, перш за все, стимулює внутрішній попит в країні - люди починають більше купувати. З точки зору бюджету, позиція неоднозначна: якщо в державі немає адекватних коштів на видатки, то тут можна розглядати два підходи. Перший: Президент хоче збільшити мінімальну заробітну плату лише тим, хто отримує не більше цього рівня. Для цього необхідно 18 мільярдів гривень. Другий: щоб підвищити “мінімалку” усім верствам населення, потрібно 80 мільярдів гривень”. У законі пан Паладійчук вбачає й серйозну загрозу для бюджету країни: в разі, якщо ці видатки не покрива-тимуть адекватними надход-женнями до державної скарбнички, це спричинить дефіцит у бюджеті.

Не тішить прийняття закону й голову комісії з питань бюджету та фінансів Рівненської облради Олега Хомича: “Лише для Рівненщини додатково потрібно 300 мільйонів гривень на покриття новоприйнятих соцстандартів. Для пересічного мешканця ця цифра буде непомітною, а ціни, повірте, підскочать на 50 відсотків. То кому ж це на руку? Населенню - точно ні”.

Що ж думає про цей закон пересічний рівнянин? На думку мешканців міста, таке різке підвищення мінімальної зарплати і прожиткового мінімуму сприятиме не покращенню, а істотному погіршенню рівня життя більшості українців. Як показала практика, за роки незалежності України мінімальну заробітну плату підвищували 27 разів, проте навряд чи хтось буде стверджувати, що рівень добробуту громадян за цей період реально зріс у 27 разів. “За гарними цифрами та обіцянками криються негативні наслідки. Зараз ніде у світі під час економічної кризи соціальні стандарти різко не підвищують. А наша країна, як завжди, встигла “засвітитися”, - сміються рівняни.