Новий старий курс, або вперед – в минуле

Керівник Львівського обласного штабу кандидата на пост Президента України Арсенія Яценюка Олександр Ганущин добровільно пішов із посади у зв’язку з незгодою з “проросійським” курсом “фронтовика” і додав, що багато менеджерів, що беруть участь у кампанії лідера “Фронту змін”, розділять таку позицію.

В кожному з нас, хто народився в Радянському Союзі, хочемо ми того, чи ні, але живе такий собі “совок”. Він не дає більшості українцям “дихати на повні груди”, пишатися своєю Батьківщиною, її культурою та історією. Багато в чому через це наша держава й розвивається не такими темпами, як би нам цього хотілося - ми увесь час озираємося на інших або згадуємо минуле, замість того, щоб творити своє майбутнє. Проте в Україні все ж таки є та критична маса людей, які розуміють роль та місце свого народу в світі. Вони зуміли вийти за межі радянської ментальності. Для багатьох таких українців молодий, 35-річний, політик Арсеній Яценюк на певному етапі був втіленням нового курсу держави, дарма що мав за собою цілий шлейф високих владних посад. Здавалося, ось він - рятівник країни. Аж тут неочікувано лідер “Фронту змін” взяв курс на фактичну реставрацію Радянського Союзу. Його заяви про несвоєчасність визнання воїнів ОУН-УПА учасниками війни та захист російської мови переросли у відверто проросійську передвиборчу програму під парадоксальною назвою “Новий курс”. Вочевидь, російські одіозні політтехнологи пробудили в своєму клієнтові того самого “совка”. Як результат - рейтинги Яценюка посипалися, а з команди почали тікати “прозрілі” кадри.

За кремлівським сценарієм

Щоб не бути багатослівними, пропонуємо витяги із програми Яценюка “Новий курс”, яку ми віднайшли на офіційному сайті лідера “Фронту змін”:

“Необхідність проведення загальної модернізації - не унікальна характеристика нашої держави. Такі самі проблеми є і в інших країн Східноєвропейського простору: Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Грузії, Казахстану, Молдови, Росії. Україні як суверенній державі необхідно взяти на себе ініціативу й відповідальність за нову інтеграцію”.

Як бачимо, Яценюк не знайшов нічого кращого як оперувати улюбленим терміном російських шовіністів - “східноєвропейська цивілізація”. Під цією геополітичною “маскою”, на думку політолога Ярослава Макітри, нові вожді кремлівського імперіалізму намагаються ні що інше, як відновити своє панування над сусідніми державами.

Далі ж в програмі Яценюка ми знаходимо позиції, на основі яких має творитися “новий старий союз”.

“Як основу для інтеграції, ми повинні запропонувати новий Східноєвропейський проект, який на старті включатиме чотири спільні політики:

1. Спільна політика у сфері енергетики та енергетичної безпеки.

2. Спільна політика у сфері транспорту та зв’язку.

3. Спільна політика у сфері виробництва продовольства і участі на світових продовольчих ринках.

4. Спільний розвиток науки, індустрії високих технологій, авіаційної й космічної галузей. Спільна політика у сфері модернізації військової промисловості та участі на світових ринках озброєнь”.

Коментуючи це положення програми Яценюка, політолог Ярослав Макітра відзначив, що “на нашому континенті вже є схожий проект - Європейський Союз, але там не ділять європейців на східних та західних”.

“Проте Яценюку ЄС раптом став не до вподоби і йому закортіло втілити мрію російських шовіністів - “Східноєвропейський проект”, що автоматично відділяє частину континенту, переводячи її під вплив євразійської політики Москви”, - констатує Макітра.

У “Новому курсі” закладено міну старої залежності

Проросійський курс, запропонований Яценюком, розчарував багатьох його соратників. Зокрема, керівник Львівського обласного штабу Яценюка Олександр Ганущин написав заяву на звільнення, заявивши, що у передвиборчій програмі “Новий курс” закладена “неперспективна євразійська політико-економічна модель”.

“Ця програма передбачає залежність України від Росії та інших країн, що входили до складу СРСР”, - наголосив Ганущин. - Я мав жорсткі дебати з Яценюком, але коли тебе не чують, тоді немає про що говорити. Багато людей з інших регіонів не поділяють таку зміну курсу та програмних засад, але в силу різних обставин готові миритися”.

У заяві Ганущина зазначається, що “наприкінці 2008 року і впродовж першої половини 2009-го мені і багатьом громадянам України здавалося, що Арсеній Яценюк може стати лідером нового покоління і тієї третьої сили, яка здатна взяти на себе відповідальність за стан у країні”.

Але з часом, відзначає колишній керівник штабу, Яценюк “кардинально відійшов від принципів, задекларованих на старті претензій на крісло глави держави”.

“Сьогодні мені гірко визнати, що проект нової України європейського взірця виродився в одну з неперспективних євразійських політико-економічних моделей. Він переродився у програму “Новий курс” кандидата у Президенти України Арсенія Яценюка, де національна ідея підмінена східноєвропейським проектом інтеграції, що передбачає якомога більшу взаємозалежність України з Росією та іншими країнами, що донедавна входили до складу Союзу Радянських Соціалістичних Республік. Та й способи впровадження модернізації України, закладені у програмі Яценюка, чомусь - за дивним збігом історичних обставин - дуже нагадують радянські підходи, які домінували на 1/6 частині земної кулі у першій половині 20 століття”, - констатував Олександр Ганущин.