Медицина перетвориться з “хабарної” на страхову

Юлія Тимошенко добре ознайомилася з реальною ситуацією, коли під час листопадової епідемії регулярно відвідувала віддалені від Києва лікарні в самих глухих хацапетівках, спілкувалася з мешканцями віддалених провінційних містечок і сел. Епідемія зайвий раз унаочнила глибину проблем, які стримують розвиток вітчизняної медицини, не дають змоги державі ефективно піклуватися про здоров’я нації. Звісно, за безліччю турбот, що звалилися на виконавчу владу внаслідок руйнівного впливу на Україну світової економічної кризи, та ще й в умовах постійного політичного “пресингу” з боку політичних опонентів, які не допомагають, а неприховано заважають працювати, урядові було не до ґрунтовних реформ у цій галузі. Адже Тимошенко, як той пожежник на пожежі, намагалася гасити передусім там, де горить найбільше. Та вже перші прояви у країні небезпечного пандемічного грипу, вочевидь, змусили главу уряду глибше зануритися в проблематику сфери охорони здоров’я і жахнутися тому, який спадок вона отримала від попередників, що протягом кількох десятків років практично залишили вітчизняну медицину напризволяще.

Нині не є таємницею те, що лікуватися, а навіть пройти обстеження - стало привілеєм багатих. Бідним часто нема куди звертатися, бо місцеві лікарні не мають навіть обладнання. Тому пересічні українці у кращому випадку займаються самолікуванням “під керівництвом” телереклами, котра збільшила обіг приватного аптечного бізнесу до 15-20 млрд. гривень на рік.

Тимошенко скликала раду найкращих фахівців у галузі медицини, які, як виявилося, раніше намагалися донести свої пропозиції не до одного українського політика і державного діяча, але ще ніколи не були почуті. Уряд Тимошенко розглянув усі існуючі пропозиції щодо реформ, щоб створити з них цілісну й комплексну програму модернізації галузі.

У виборчій програмі Юлії Тимошенко сказано, що реформа гарантує кожній людині медичну страховку, незалежно від займаної посади чи розміру гаманця. Для цього будуть створені страхові фонди, які наповнюватимуться усіма роботодавцями - у вигляді встановленого державою податку, і безпосередньо державою. Це дозволить забезпечити страховим полісом і, відповідно, доступом до найсучаснішого медичного обслуговування кожного громадянина України.

Фахівці відкидають політичні звинувачення щодо “дорогої страхової медицини”. Вони відзначають, що спеціальні дослідження засвідчили: теперішня система значно дорожча для людей, бо на 80 відсотків побудована на хабарах, котрі, до речі, не гарантують відповідальності лікаря. Ко-лишній міністр охорони здоров’я Микола Поліщук пояснює, що досі держава фінансувала не лікування окремого хворого, а утримання “койко-місць” у лікарнях. Змінити ситуацію можливо тільки в рамках страхової медицини, ко-ли гроші витрачаються прозоро, а лікарня й лікар відповідають за результат лікування кожної людини.

Юлія Тимошенко вимагає також змінити структуру медичної галузі: досі до 80 відсотків державних коштів витрачалися на так звану вторинну ланку медицини - ті самі “койко-місця” в лікарнях, а первинна ланка - поліклініки і лабораторії, що приймають найбільшу кількість хворих, - отримувала не більше 5 відсотків коштів і фактично нищилася. Пропонується посилити саме первинну ланку,

зб-ільшивши кількість молодшого медичного персоналу і запровадивши інститут “родинного лікаря”, альтернативи якому у світі не існує. У такому випадку дільничний терапевт перестане бути “диспетчером” і “писарем”, а перетвориться на першого помічника кожної сім’ї, яка, до того ж, зможе обирати собі “родинного лікаря”. Конкуренція у цій сфері призведе до того, що первинну допомогу людям надаватимуть тільки найбільш висококваліфіковані й професійні лікарі.

Крім того, уряд передбачив створення державної системи екстреної медичної допомоги, національної системи медичної інформації та епідеміологічного нагляду. Проте ці напрямки реформування відкладені на час після виборів, а зараз Кабінет Міністрів і залучені ним фахівці зосередили увагу на підготовку до прогнозованих Всесвітньою організацією охорони здоров’я другої й третьої хвилі пандемічного грипу.

Як відомо, Партія регіонів підтримала рішення президента Ющенка про відмову від фінансування закупівлі медичного та реанімаційного обладнання першої необхідності. Опозиція також вітає заборону Президентом реалізації рішення уряду щодо залучення держпідприємством “Укрмедпостач” кредиту на 500 млн. доларів під держгарантію “для забезпечення лікувально-профілактичних закладів медичним та іншим обладнанням, транспортними засобами, виробами медичного призначення та лікарськими засобами”. Під питанням - розроблений урядом проект про придбання в лізинг на 20-25 років під

3 відсотки річних під державні гарантії сучасного медичного обладнання. Це дозволило б дуже швидко переобладнати лікарні й лабораторії по всій країні, відродити наукові дослідження в галузі медицини. Уряд у проекті держбюджету на 2010 рік спеціально заклав збільшення видатків на медичну галузь до 5 відсотків ВВП - на рівні розвинених європейських країн, адже йшлося про те, що 2010 рік стане роком революційних змін в усій системі охорони здоров’я держави. Проте всі ці напрямки поки що блокуються політичними конкурентами Юлії Тимошенко в боротьбі за президентську посаду.

Юлія Тимошенко вважає таку позицію передвиборчою змовою: “Для того, щоб сьогодні, хоча б по мінімуму підготуватися до можливої хвилі пандемії, потрібен не 1 млрд. грн., хочу вас розчарувати, а потрібні десятки мільярдів”. Прем’єр-міністр навела прогнози Всесвітньої організації охорони здоров’я, за якими нові удари епідемії можуть забрати життя від 34 тис. до 240 тис. українців.

Чи справді політичні опоненти Уряду готові пожертвувати життями десятків, або й сотень тисяч співгромадян, аби нашкодити Тимошенко. Хоча часом саме так і виглядає. Дехто зі спостерігачів висловлює думку, що непоганий результат уряду в організації боротьби з першою хвилею епідемії, і те, що завдяки надзусиллям виконавчої влади та медиків вдалося не допустити розповсюдження вірусу на більшість регіонів країни, локалізувавши хворобу лише в дев’яти областях, розслабило опозицію. Коли депутати приймали рішення про виділення коштів на боротьбу з грипом, вони ще боялися. Не лише за здоров’я та життя - своє та рідних, а й відповідальності за можливі наслідки їхніх дій або бездіяльності. Та коли ж треба було долати вето, для багатьох вже стало зрозуміло, що спалах захворювання згасає. І відчуття відповідальності по-ступилося міркуванням політичної доцільності в межах передвиборчих перегонів.

Якщо триватиме так і надалі, то країна може знову опинитися наодинці з тими ж граблями, на які наступала протягом багатьох років. І попри заклики Тимошенко об’єднатися задля спільної боротьби з реальною загрозою пандемії та заходитися будувати підвалини оновленої за сучасними світовими зразками вітчизняної системи охорони здоров’я, є небезпека, що проблеми української медицини вкотре “забалакають” корисливі політичні спекулянти. Аж допоки знову не прийде біда і знову не виявиться, що система не здатна ефективно протистояти загрозі без надзусиль і неймовірного напруження. І поки знову не почнемо втрачати життя українців…

Ситуація, що склалася, переконливо свідчить: проблеми системи охорони здоров’я не обмежуються лише відсталістю її матеріальної бази, нерозвиненістю інфраструктури, відсутністю достатніх обсягів фінансування галузі. Найбільша проблема - відсутність міцної, згуртованої й послідовної у діях владної вертикалі, яка б керувалася національним інтересом, а не роздиралася б на шматки шкурними інтересами окремих політичних діячів. Саме це заважало реформувати й підтримувати медичну галузь країни у попередні роки і, як бачимо, заважає досі. Можливо, українцям вдасться вже на найближчих президентських виборах стати на шлях вирішення цієї проблеми. Все залежатиме від вибору…

Чи справді політичні опоненти Уряду готові пожертвувати життями десятків, або й сотень тисяч співгромадян, аби нашкодити Тимошенко. Хоча часом саме так і виглядає.