Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №428 від 24.12.2009p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477

#Презентація

Вчорашнє чи майбутнє?

Минулого четверга в стінах ПК “Текстильник” відбулася презентація нової книги “Ритми рівненського джазу”, авторами якої стали Богдан Столярчук та Олександр Гайдабура. Ця історична антологія присвячена становленню і розвитку на Рівненщині джазового мистецтва, як одного з наймолодших жанрів, який набирає значної популярності серед молодих виконавців. Книга розрахована на любителів і шанувальників джазу, а також може бути навчальним посібником з курсу “Оркестрова література”. Та головна цінність книги у тому, що паралельно з музичним розвитком ми можемо побачити культурне життя кількох поколінь, відчути музичні смаки та традиції багатьох поколінь шанувальників музики.

Першою культурною розвагою наших широт став театр Лейби Зафрану, відкритий у 1908 році. Телебачення та радіостанцій тоді ще не було, тому щовечора народ “валив” на спектаклі російських та українських акторів та співаків. У двадцяті роки в рівненському костьолі діяли музичні класи та студії. При Польщі в Рівному викладали музику варшавські вчителі. А вже при радянській владі, в 39-му, була започаткована перша дитяча музична школа, яка існує і нині. Як кажуть, влада змінювалася, а музична школа спокійно розвивалася та постачала талантів в музичні ансамблі. Хоча в книзі не згадується період фашистської окупації, знавці стверджують, що радянський розвідник Микола Кузнєцов був шанувальником місцевих оркестрів. У післявоєнні роки музичні джазові ансамблі тішили рівнян в кінотеатрі “Партизан” та на танцмайданчиках клубів “Будівельників”, “Залізничників” та в “Будинку Червоної Армії”. На початку 60-х студенти музучилища створювали безліч джазових міні-колективів для гри в клубах. У ті часи заборонено було грати класичний “буржуазний” джаз, тому джазові обробки робилися в рамках творчості дозволених радянських композиторів. У 1967 році у Рівному відбувся рок-фестиваль та виділилися дві постаті, які вплинули на музичне життя міста: Володимир Жуковський та Володимир Шварцапель. Їхні рок-гурти грали на легендарному танцмайданчику “Пательня”, яка згоріла у середині 90-х, але більш популярними в широких масах були не рокери, а ВІА, що грали тан-цювальну музику.

Наприкінці 80-х музика в клубах та на танцмайданчиках стала нерентабельною. Виконавці потягнулися до ресторанів, де відпочивала заможна публіка. На танцмайданчики замість учасників ВІА прийшли диск-жокеї, перетворивши живі виступи в фонограмні дискотеки. Зараз у ресторанах грають поодинокі музиканти, які за допомогою синтезаторів поєднують ролі вокаліста та оркестру “під фонограму”. Але у Рівному завжди були виконавці, які на перше місце ставили музику. На презентації книги “Ритми рівненського джазу” це підтвердили колективи, які грали свої твори. Серед них: джаз-оркестри Інституту Мистецтв РДГУ під керівництвом Олександра Гайдабури, диксиленди “Джокер” Олександра Сіончука та “Гелікон” Леоніда Юхневича, джаз-ансамбль “Мегаполіс” Руслана Кравчука тощо.

24.12.2009Олексій ПОТЯНОК



Рівне-Ракурс №10 від 24.12.2009p. 
На головну сторінку