Айседору Дункан вбила... червона шаль!

Того ж дня, але вже після обіду, ми знову вийшли гуляти. Цього разу мені хотілося бігати, кричати. Я - що хотіла, те й робила, і не було мені ніяких заборон, ніхто не сварився на мене. Яке то було щастя! Аж раптом я помітила, що сплетена мамою яскрава рукавичка загубилася. І скільки ми її тоді не шукали, скільки сліз я виплакала - нічого не допомогло. Здається, це було перше “велике” розчарування мого життя. Сумно! І аж ось вона знайшлася. Цікаво, де вона була весь цей час? Шкода, що речі не вміють розмовляти. Чи уміють?

Радянські раритети

Постійно приїжджаючи до бабусі в гості, одразу йду у велику кімнату і сідаю навколішки перед великою дерев’яною шафою. Відчиняю дверцята й поринаю у ... дитинство. Маленькі колготки, латані-перелатані мамою; якісь футболочки, маєчки, які втратили вже від часу не тільки яскравість, але й сам колір… Але найбільше емоцій у мене викликають платтячка, яких нині вже не шиють: бавовняні, ситцеві чи вельветові з аплікаціями, - просто чудо, а не одяг!

Якось тітка, перебираючи старий одяг, покликала мене до себе. У руках вона тримала чудовий голубий шовковий сарафан - це був її випускний наряд. Чи варто казати, що, одягнувши, я вже не могла його зняти, і довелося його розрізати ножицями. Така реальність. (Тут хочеться пригадати неординарний випадок. Відома англійська дизайнерка, що в 60-х придумала міні-спідницю, Мері Куант, на одному із показів 90-х вирішила приміряти одну зі своїх перших моделей міні-сукні на сучасну модель. Ну, так ось, ця сукня підійшла тільки 14-річній дівчинці! “Ненажери!”, - в запалі вигукнула тоді дизайнерка).

Але повернімося до моєї тітки. Наступне, що вона дістала із шафи, була чорна шовкова сукня, оздоблена білим мереживом. На перший погляд, нічого особливого, навіть якісь сумні асоціації викликав сам колір одягу. Аж ні, виявляється, у цій сукні багато років тому тітка познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. На весіллі, до речі! І я певна, що вона була у ньому просто неперевершена. Потім тітка дістала сорочку, у котрій її майбутній чоловік приїхав до неї свататися. Ну, не вишита, правда, не ті часи тоді були, але не менш гарна: ніжно-білого кольору зі срібною ниткою. І як доказ справжньої любові тітки й дядька - останньою із груди одягу виринула сукня, яка була спеціально пошита на період вагітності! Цього разу вовняна, у червоно-жовто-синіх тонах. Я такого поєднання кольорів в житті не бачила. Настільки оптимістичний малюнок був на ньому - недарма ж мої двоюрідні брати і сестри виросли такими успішними!

Що ми маємо сьогодні?

Як і завжди, вітчизняні підприємства легкої промисловості пропонують чималий вибір одягу, доволі якісного, між іншим. Добре функціонують ринки, де, як і раніше, користується популярністю турецькі речі. На більш заможних рівнян чекають магазини та бутіки із більш вишуканим дизайнерським одягом.

Одяг комічний та трагічний

Ви ніколи не цікавилися, від яких травм побутового характеру найбільше страждають люди? Ні, звісно, не всі ж працюють в травматологічних пунктах. Так от, від звичайнісіньких табуреток. Йшов в темряві - не помітив - перечепив-ся. І від штанів. Яким чином? І хто придумав ці штани, для одягання яких потрібно задіяти мало не всі м’язи тіла? Кожен по-своєму надягає цей предмет гардеробу, але статистика - річ невблаганна - найбільше травмуються, саме одягаючи штани!

І насамкінець

До чого йшлося? Не закликаю з одягу робити якийсь фетиш, просто думаю, що у цей складний час навіть у повсякденних речах потрібно шукати романтику. До прикладу, раджу акуратно зберігати символічні речі, як от весільний вельон і фату, першу сорочечку дитини, хустину матері. Адже вони мають ту ниточку, яка зв’язує нас із минулим і дає дорогу в майбутнє.

14 вересня 1927 року безглуздо загинула велика танцівниця своєї епохи, яскраве кохання поета Сергія Єсеніна Айседора Дункан. Вона задушилася власною червоною шаллю, їдучи у відкритому кабріолеті. Просто кінець шарфа потрапив у колесо автомобіля, потім його туди остаточно затягло, а заразом і задушило його власницю. Ще кілька метрів Айседора тяглася на цьому шарфу за машиною. Безглузда смерть була воістину трагічною! А танцівниця так любила шалі...