Світла подорож янгола

Аж раптом у янгола спала домашня капця з ноги і полетіла далеко - далеко вниз. Янгол підібгав ногу під себе…

- Ось так завжди. Готуєшся, готуєшся до свят. Свято прийшло. Все шампанське випив, салати поїв. Чим відрізняються ці поїдання від 30 грудня чи 2 січня? А нічим. Тільки й чуєш: “Всього найкращого у Новому році!” Ну, і тобі всього найкращого. Такі слова можна кожного дня говорити. Як відомо, думки матеріалізуються. Аааа, Новий рік настав - пора надій та сподівань. Так що ж, якщо я просто ляжу спати, то 1 січня не настане?..

- Добре, не буду спати. Свято - то свято. Он як весело палає усіма барвами центральна ялинка. А музика як кричить!!! І хто їм тільки підказав минулого року таку геніальну ідею - на всю вмикати музику? Чи вони думають, що чим голосніше, тим краще для здоров’я мешканців Рівного? Та нехай їм. Хай веселяться. І де ж то моя капця впала? Нога вже віднімається, хоч і не зимова погода, більше десяти градусів тепла - можна вже йти в ліс Дванадцять місяців шукати та проліски збирати - прохолода таки пробирає.

Самотні батьки

Знайшовши таки свою капцю, янгол вирішив відвідати та привітати усіх мешканців міста. Ну, котрих зможе. Дід Мороз та Снігурка не будуть проти. Он, стоять, руками махають, - мовляв, приєднуйся до нас.

- Ні, в мене сьогодні інше завдання. Пам’ятаю, хтось колись казав, що на світі є тільки дві людини, яким ми (ну, не янголи, звісно, а ті ж таки люди) винні. Кому може бути людина винна? Начальнику - за те, що той взяв її на роботу. Дітям, тому що усі батьки просто-таки зобов’язані зробити так, щоб їхні діти були найкращими, найрозумнішими, найщасливішими. Кому ще? Жінці, чоловіку, коханій, коханому - за те, що вони люблять нас, за те, що терплять нас з усіма нашими недоліками. Все не те! Все не те! Все вище перелічене, звичайно, важливе. Але не потрібно забувати про найголовніших людей свого життя - про Батьків. Про них чомусь пам’ятаєш тільки у гарячий момент (тато, позич 50 гривень до получки; мамо, посидь з дитиною, у нас сьогодні зустріч однокласників та ін.) Коли на вулиці свято, пам’ятаєш про кума, свата, брата, боса, колег, і з голови зовсім вилітають батьки, не кажучи вже про бабусь-дідусів та інших родичів!

Ось і бачить янгол у маленькому віконечку “хрущовки” старий “совковий” стіл на білих ніжках, а поруч стілець - на якому сидить така ж “совкова” бабуся із закрученим вузликом волосся на голові. Вона читає вітальну листівку від сина, де той вкотре пише, що приїхати, на жаль, не зможе, і міцно цілує її в обидві щоки. І падають - падають сльози бабусині у святковий... чай. Пам’ятайте, а, головне, навідуйте батьків частіше!

Хворі, обездолені

і несправедливо засуджені

- Шкода бабусю, безумовно. Та рано чи пізно (краще б рано!) вона таки дочекається свою родину, будемо сподіватися. Оце так, діло береться до морозу. Треба частіше крилами махати, чи що, щоб зігрітися. Чимала дорога до місця призначення. Онде на підвіконні стоїть чайник, хтось заварює чай. Можливо, й мені дістанеться?

- Ні, такий чай дають тільки в’язням. І що там за секрет того напою, розбиратися не будемо. Подумаймо ось про що. Хоч у в’язницях і стоїть десь у вазі три гілки сосни з дощиком. Хоч і лунає: “З Новим роком!”. Та якось у цій передсвятковій метушні щасливіші (чи варто було б сказати, розумніші) співвітчизники не думають про своїх ув’язнених земляків. Хіба що, коли це, не дай Бог, не родичі чи близькі. А дарма. “Сижу за решеткой, в темнице сырой” - слова з вірша, які не втратили актуальності й сьогодні. А скільки їх там, несправедливо засуджених? І ніхто нічого не доведе, на жаль...

Далі шлях янгола пролягає до сиротинців та притулків для знедолених. У притулку для дітей останній місяць пожвавлення, знаходиться чимало спонсорів та не байдужих людей до чужої, тим більше, дитячої, біди. Он тихенько миготить ялинка, а поруч стоять нові іграшки. Ще кілька нерозпакованих пакунків заховані. Краще було б - нова сім’я, але вже, як є!

У притулку для знедолених - своя історія. За плечима у кожного з присутніх трагедія. Дякуючи медикам та соціальним працівникам, вони не сплять сьогодні на трубах і в підвалах. І суп смачний на обід був - уже радість.

Зупинившись обабіч дороги, янгол мало не потрапив під колеса автомобіля “Швидкої допомоги”. Лиш змигнуло за цим летючим голландцем.

- Так, не тільки я сьогодні підтримую людей. Полечу я лиш за ними, можливо, знадобиться моя допомога. Але про що я? Я й можу лиш спостерігати та направляти - така моя вже робота. А рятувати людей - робота самих людей, медиків. А інші теж можуть допомогти. Для цього не потрібні вагон грошей та впливові зв’язки. Для того, щоб навідати хворого друга чи дитину знайомої, слід мати тільки велике бажання та трохи гарних і підбадьорливих слів. У них же також Новий рік, не треба забувати про це!

І ті, кого з нами вже немає

Останнє місце, куди вирушив янгол, був цвинтар. Там було темно, тихо і самотньо. Десь високо у віттях дерев заухкала сова.

- Так, не найкраще місце для святкування Нового року. Безглузде, чи навіть дивне, хтось скаже. Але на те я і янгол, що буваю, де схочу і коли схочу. Однак ви зрозуміли головне - що святкування будь-яких заходів у лікарні не найгірший варіант? Вже краще там, ніж тут, - думається. І все ж таки, що написано на стелі, при вході на один із Рівненських цвинтарів? Поки живі, пам’ятаймо!

Тож у ці святкові дні пам’ятаймо про всіх! Будьмо щедрі по своїх можливостях. Подавайте старцям при церквах, віддайте непотрібний одяг бідним, а старі іграшки - сиротам. Навідайте батьків та інших родичів. Зробіть добро, маленьку дрібничку для когось, і вам усе повернеться сторицею! З Новим роком і всіх благ! Нехай ваш янгол-охоронець вас неодмінно береже!