Мій сусід б’є дружину, і я б йому допомогла!

Ну, так ось, коли поверхом вище знову лунають крики та верески, коли Смерековий уже вкотре чим попало дубасить свою благовірну - чесне слово, хочеться піднятися туди, до нього, та допомогти йому все-таки прикінчити її...

Чи довго ще жінки терпітимуть таке ставлення до себе? Чи довго зноситимуть образи, побої та знущання над собою? І мова не йде тільки про фізичне насилля, а, насамперед, про моральне.

Постанові Клари Цеткін - 100 років

Доречною тут буде згадка про засновницю Міжнародного жіночого дня 8 Березня Клару Цеткін. Уродженка міста Відерау, що в Німеччині. Закінчила приватний Лейпцігський педагогічний інститут. У цивільному шлюбі мала двох синів. І все б нічого, якби не її революційні вподобання. У віці 21 року вступила до соціал-демократичної партії Німеччини. З тих пір і розпочалася її активна діяльність в політиці своєї країни. Саме Клара Цеткін на конгресі Другого інтернаціоналу, що відбувся 1910 року в Копенгагені, винесла постанову про затвердження Міжнародного дня боротьби за права жінок. Його й стали відзначати 8 березня, у день, коли в далекому 1857 році працівниці Нью-Йорку вийшли на вулиці, вимагаючи підвищення заробітної плати.

Сама ж Клара Цеткін прожила доволі тривале життя, у якому було все - і радості перемог, і сльози розчарувань. Насамперед варто було б сказати, що сама жінка не була красунею: продовгувате овальне лице, близько посаджені очі, губи - тонкою смужкою. Але це не завадило бути у її житті двом прекрасним шлюбам. Про перший з них згадувалося вище. Другому ж передував просто шалений роман. Тільки в 40 років у Клари Цеткін виникло справжнє почуття. Тут і палкі побачення, і троянди, щемливі слова, подарунки. І це при тому, що її обранець був на 18 (!) років молодший своєї майбутньої дружини...

Одним словом, щиро подякували німецькій революціонерці за те, що хоча б раз у рік і наші, українські жінки, можуть відчути себе справжніми представницями слабкої статі. І отримати або черговий червоний тюльпан, або “взяти у чоловіка в гаманці 50 гривень, і купити все, що захоче!”

Бачили очі, що вибирали!

Усім фактам сьогоднішнього існування жінки варто шукати пояснення історичне. Усі ми, так чи інакше, вихідці з села. Раніше було як? Чесна дівчина - гордість села! Гарне прислів’я, якому в принципі, хоч і безуспішно, намагаються слідувати і сьогодні. Отож, сподобалися хлопець з дівчиною одне одному - нема чого попід хатами чи де у лузі ходити, нумо одружуватися. А один раз біля криниці чи в полі бачилися молодята, чи багато - то нікого особливо не цікавило. Весілля - значить, весілля. А що було, зазвичай, потім? Хто розумніший та характер спокійніший мав, то притиралися. Якось мирилися, хазяйство вели-жили, значить. А у кого чоловік трапився ледачий, а чи п’янчуга, чи, чого гірше, бив - о, то не дай Господи! Але жінка що? Її участь у родині, на жаль, була маленькою. Терпи, бідолашко! Виходила заміж за своїм бажанням, от і мусиш терпіти. Бачили очі, що купували, тепер їжте, хоч повилазьте! Чоловік б’є - значить, любить! Щось знайоме?

Зліпіть себе з того, що є

Як хочеться, щоб усім відомі прислів’я нині стали архаїзмами, пережитками минулого. Хочеться, щоб кожна жінка склала собі достойну ціну. І це стосується не тільки гарненьких дівчат (вони, я певна, добре зможуть себе зарекомендувати), але й тих, кого природа трохи обділила. У кожній з нас закладене те світле, чисте, неповторне, що зветься душею. І саме цю субстанцію мають відчути наші майбутні обранці! Зовнішність - справа минуча, а от внутрішня сутність, стержень своєї особистості потрібно формувати. Насамперед, самовихованням, самодисципліною. Не останню роль тут відіграють освіта та самоосвіта. Начитана, грамотна, вихована, спокійна молода людина, як раніше, в ціні! Зліпіть себе з того, що є!

Якщо жінка цінуватиме себе, буде самодостатньою, впевненою, тоді її чоловік не зіп’ється, не водитиметься з друзями, не ходитиме наліво, а тим більше ніколи на неї не підніме руку! Будьте мудрими, і любіть себе!