Злет сільської “еліти”

А в мене душа спокійна! Вийду на вулицю рідного села, і розумію, що життя прекрасне. Байдужість і лінь в нас давно не актуальні. Не звикла сільська “еліта” покладатися на “верхи”, набридло стояти осторонь складного і хитромудрого процесу українського державотворення. Хлопці наші вирішили показати приклад Києву і, самі того не підозрюючи, створили власну політичну партію. Правда, назви ніяк не придумають - голова іншим забита. Буває, вийду на село, озирнусь довкола і радію - засідання партії відбулося, ще однією глобальною проблемою менше. Тільки депутатів шкода. Працюють вони, бідні, не покладаючи рук, а вже ближче до обіду лежать нардепи вздовж вулиці, попід парканами, виснажені такі, лиця на них нема. Все то ті ранкові засідання голову охмеляють.

Є в нас і лідер партії. Він на те і головний, бо завжди перший оговтується і всіма силами намагається організувати колег до вечірнього з’їзду або злету партії. Ну, це вже - як кому.

Збори наших однодумців проходять, де належить - в приміщенні колишньої контори, бувшого сільгоспу. І не зупиняє їх те, що тепер там створено кафе-бар. Депутати чітко йдуть до своєї мети, і ніякі перепони їх не зупинять. В шумі і гамі, під акомпанемент п’яних компаній, втілюють партійці в життя народні ідеї. Вони не марнославні і зовсім не брехливі. Не придумують утопічних передвиборчих програм. Серйозні суспільні проблеми крають їм серце. Тому лозунг нашої партії такий: “Алкоголь - зло! Знищимо його!”. Уявляєте, на що ці депутати пішли? Жертвуючи не лише власним здоров’ям, а спокоєм всієї сім’ї, віддали себе на поталу “зеленому змію”.

Не повірите, але їх план спрацьовує. Щодня, під час засідання партії, з вітрин бару літрами зникає оковита. Отаких у Верховну Раду треба. Сказали - зробили. І поки є такі депутати, що заради діла благого й на вулиці не бояться поспати - моя душа спокійна.