Розписалися у своїй непорядності

Вони хотіли продатися…

Коли народний депутат від блоку “Наша Україна - Народна самооборона” Юрій Гримчак оприлюднив список парламентаріїв, які поставили свої підписи за коаліцію із Партією регіонів (всього 25), то здавалося, ось вона - коаліція ПР-“НУ-НС” (не вистачає всього 12 штиків). А серед тих, хто підписався, брат екс-президента Петро Ющенко, Арсеній Яценюк та група Юрія Костенка. Відзначимо, що дехто із них раніше проголосував за відставку уряду Тимошенко.

Представник групи “Єдиний центр” Василь Петьовка (його прізвище теж є в списку) підтвердив інформацію, озвучену Гримчаком. А Микола Мартиненко (лідер фракції “НУ-НС”), спробувавши заперечити наявність підписів, наразився на жорстку відповідь Гримчака. Той відзначив, що список “в єдиному екземплярі лежить в такому невеликому портфельчику, який носить із собою Микола Мартиненко”.

“Це перелік людей, які хотіли продатися, але їх не купили, тому що на сьогоднішній день вони не потрібні Партії регіонів”, - сказав Гримчак.

Справді, як відомо, команда Януковича, незважаючи на конституційні норми, таки зліпила коаліцію в незаконний спосіб із окремих нардепів. Тож агітація колишньої очільниці Секретаріату Президента Віри Ульянченко за прем’єрство Ющенка і слова заступниці Адміністрації Президента Ганни Герман про те, що Ющенко був би непоганим главою уряду, аж ніяк не вплинули на коаліційні розклади.

А як же старався Ющенко догодити Януковичу. Нагадаймо, що ще будучи главою держави, Ющенко понапідписував усі необхідні для фальсифікацій на виборах закони, ініційовані “регіоналами”. Також він звільнив губернаторів, які підтримали Тимошенко, а між 1 та 2 туром звільнив і керівника кримської міліції Геннадія Москаля, який протистояв масовим правопорушенням. Депутати ж, орієнтовані на Ющенка, проголосували за відставку міністра внутрішніх справ Юрія Луценка.

Що стосується політтехнологічної допомоги тезці, то Ющенко, зокрема, без зупину критикував Тимошенко, стверджуючи, що вона гірше, аніж Янукович. А перед другим туром він закликав голосувати своїх виборців “проти всіх” (цікаво, що відповідні листівки на Заході України розповсюджував штаб Януковича). До речі, на цьому протестному полі славно і з аналогічними закликами попрацював і Арсеній Яценюк. Тому немає нічого дивного, що він теж поставив свій автограф за коаліцію із ПР. Схожу позицію займав і Сергій Тігіпко.

“Всі дороги ведуть до Москви”

І чого ж в кінцевому результаті добився Ющенко, який усі свої лихі наміри цинічно прикривав національними цінностями? Своєю жадобою влади і просто якоюсь маніакальною ненавистю до Юлії Тимошенко він штовхнув країну в обійми людей, які ненавидять усе українське. За перші дні свого президентства Янукович наробив стільки антиукраїнських кроків, що їх вистачило б на усю каденцію; а це тільки початок. Відразу після оголошення екзит-полів він звернувся до українців іноземною (російською) мовою. В день інавгурації продемонстрував, що зневажає усіх вірян українських церков, демонстративно попросивши благословення лише від московського патріарха. Із перших же днів президентства з вуст Януковича ми почули заяви про розподіл української газової труби, впровадження на офіційному рівні російської мови, можливість продовження терміну перебування російського флоту в Криму, скасування звань Героїв України Степанові Бандері та Роману Шухевичу, а із сайту президента було знято рубрику про геноцид українського народу в 1932-33 рр. А як же дебелий Янукович плазував перед кремлівськими “гігантами”, заявивши, що “всі дороги ведуть до Москви”!

Тож не дивно те, кого ми побачили в уряді “регіоналів”, комуністів, литвиновців та політичних заробітчан на чолі із Миколою Азаровим, чиновником, що не володіє українською мовою. Таких же “патріотів” нашої землі, як і сам прем’єр з президентом. Зокрема, Віктора Тихонова (організатора сепаратистського з’їзду в 2004 році в Севередонецьку), Бориса Колеснікова, Нестора Шуфрича, Василя Цушка та інших одіозних персонажів. Але найбільшої уваги заслуговує новоспечений міністр освіти та науки Дмитро Табачник. Ось тільки декілька цитат із безсмертних творінь професора Табачника мовою оригіналу:

- “Захватившие власть в Украине галичане считают нас - малороссов, великороссов и белорусов, единым русским народом. Их пропаганда и реальная политика направлены не только против нас, как “неправильных” украинцев, проживающих на территориях, которые галичане почему-то считают своими, но и против соседних русских государств - России и Беларуси”. (Сайт “За культурно-языковое равноправие”, 21 липня 2009 року.)

- “После Майдана ключевые позиции в государственном руководстве заняла “скунсовая порода”, прикрывающая безверие манией “национальной” церкви, интеллектуальное убожество - “думанием по-украински”, культурную ущербность - уничтожением традиционной украинско-русской культуры”. (“Фашизация Украины становится государственным курсом?” Газета “2000”. )

- “Галичане практически не имеют ничего общего с народом Великой Украины ни в ментальном, ни в конфессиональном, ни в лингвистическом, ни в политическом плане. У нас разные враги и разные союзники. Более того, наши союзники и даже братья - их враги, а их “герои” (Бандера, Шухевич) для нас -убийцы, предатели и пособники гитлеровских палачей” (Газета “Ізвєстія в Украінє, 23 вересня 2009 року.).

І чому вчитиме юних україців цей українофоб, який до всього вищезазначеного на сторінках російських видань відкрито жалкує, що Сталін не віддав в 1945 році Галичину Польщі, здогадатися неважко.

Коментуючи новопризначений уряд, заступник голови Верховної Ради Микола Томенко іронічно зазначив, що ми побачили “український уряд”, який так усердно анонсував Ющенко під час виборчої кампанії. Настільки “український” що російська мова в ньому є основною. Як підкреслив Томенко, під час представлення Азарова на посаду глави уряду, абсолютна більшість членів коаліції перейшла на російську мову.

Ручна опозиція

Серед трійки “видатних демократів” сучасності посаду в уряді отримав лишень Сергій Тігіпко. До того ж другорядну - віце-прем’єр-міністра із економічних питань, в той час, як міністром економіки призначено “геніального менеджера” Василя Цушка, який відзначився роботою на посаді міністра внутрішніх справ в уряді Януковича у 2006-07рр. Саме він тоді давав команди штурмувати держустанови в угоду Януковичу.

Що цікаво, ще за день до свого призначення Тігіпко так висловився про спосіб створення коаліції ПР та компанії:

- “Ні одна порядна людина з ними співпрацювати не буде!”.

Як влучно відзначив у своєму блозі відомий журналіст Мустафа Найем, “Тігіпко розписався у власній непорядності”. Додати тут нічого.

Щодо інших переговірників Януковича, то цілком ймовірно, що тепер Ющенко та Яценюк, отримавши відмову у владних кріслах від Януковича, намагатимуться продемонстувати себе опозиціонерами (тим паче, отримавши на це карт-бланш) до того, кому посильно й допомогли прийти до влади. Недаремно ж про “опозиційність” Яценюка вперше заявив не він сам, а прес-служба президента Януковича. Тому експерти уже охрестили Яценюка “улюбленою опозицією” Януковича, який говоритиме тільки те, що дозволить Адміністрація президента. Для цього телеканали, що належать олігархам, вже почали запускати лідера “Фронту змін” на політичні телепрограми. А все це робиться для того, щоб нейтралізувати справжню опозицію на чолі із Юлією Тимошенко. Поки що ж на дії Януковича чітко відреагувала лише Тимошенко, розпочавши “об’єднання всіх патріотичних, демократичних сил для захисту України, свободи та демократії від антиукраїнської влади”.

Ющенко, в свою чергу, висловлюється про Януковича дуже акуратно, вочевидь, сподіваючись потіснити із позиції “улюбеної опозиції” Арсенія Яценюка. Але таким лицемірам, як Яценюк та Ющенко, суспільство більше не повірить. Хіба, якщо ми дійсно “маленькі українці”, як полюбляє називати нас Ющенко, а не горді сини свого народу.