Безкоштовна дитяча путівка у доросле життя

Грандіозність відкриття літнього руху вже 61 рік поспіль збирає на маленькій території дитячої залізниці “солідних гостей”, колег з інших міст і сотні рівненчан. Кожен з них безмежно гордий від присутності на цій події, адже таких гуртків, як Рівненська дитяча залізниця, в Україні залишилося всього вісім.

Як це було

Важкий післявоєнний 1948 рік. Країна потроху піднімається з колін. Хоча грошей катастрофічно не вистачає, ідеологія побудови майбутнього країни базується на... дітях. З’являються гуртки. За словами голови територіального комітету профспілки Рівненської дирекції залізничних перевезень Львівської залізниці Анатолія ПРОТАЩУКА, будівництво такого масштабного і технічно складного комплексу, як дитяча залізниця у Рівному, було надзвичайно витратним і важким. Але, оскільки країна піклувалася про своє майбутнє, вона продовжувала виховувати молоді і міцні “залізничні” кадри. Потім історія покаже, що розрахунок виявився правильним, і для багатьох випускників дитячої, і не тільки Рівненської дитячої залізниці, три роки навчання стали путівкою у доросле залізничне життя.

Власне саме проектування дитячої залізниці розпочалося у 1948 році. Основне будівництво вели шляховики ПЧ-7 Ковельської залізниці, але коли мешканці Рівного довідалися, що саме має з’явитися на березі річки Устя, були негайно створені недільники, у яких місцеве населення брало активну участь.

Урочисте відкриття Рівненської дитячої залізниці відбулося 9 травня 1949 року. Залізнична лінія, довжиною 2,5 кілометра, знаходиться поміж двома тупиковими станціями: “Партизанська” і “Піонерська” (з 1991 року - “Озерна”). Під час відкриття потяг складався з паровоза Н.1572 (Коломенського заводу, типу 86), двох дерев’яних пасажирських вагонів і двох вантажних платформ. Оскільки система дитячої залізниці була ідентична дорослій, обладнали електрожезлову систему, облаштували міжстанційний, стрілочний зв’язок і дикторське віщання на станціях.

Перша модернізація складу відбулася вже у 1957 році: Н.1572 змінили на ДО 4-471, що надійшов з Карагандинської вузькоколійки МШС.

1962 рік дещо змінив історію дитячої залізниці, зокрема, відбився на його комфорті. Справа у тому, що цього року почалося будівництво міської дороги через річку Устя. А приміщення Ровенської дитячої залізниці знаходилося саме під майбутнім мостом і заважало проекту. Тому міська влада попросила з розумінням поставитися до того, що на певний час будинок знесуть, а потім зведуть новий - вже на іншому місці. Знести то знесли, тільки от нове приміщення так досі і не з’явилося. Мало хто знає, що сьогоднішня дитяча залізниця розміщується у “времянці”, яку побудували до повного закінчення зведення мосту через річку.

Так вийшло, що до початку будівництва шляхопроводу не був укладений договір про зведення нового приміщення для Малої Рівненської. І от уже скільки років педагоги і більш як 500 юних залізничників “туляться” у кількох крихітних кабінетах.

У 1970 році система зв’язку на Малій Рівненській була дещо модернізована: з’явилося релейне напівавтоматичне блокування, міжстанційна, диспетчерська, стрілочний телефонний зв’язок, локомотивний радіозв’язок, на станціях з’явилося радіо.

У 1973 році на зміну маленькому паровозу прийшов тепловоз ТУЗ-034. Дерев’яні вагони замінили на сучасні суцільнометалеві, типу PAFAWAG (60-го року випуску). Паровоз здали на металобрухт, а вагони - розібрали.

Коли ж у 1982 році відбулася остання модернізація складу і ТУЗ-034 замінили на ТУ2-137, списаний тепловоз разом із вагонами передали у табір відпочинку дітей залізничників “Експрес” у село Олександрія Рівненської області. Сьогодні у вагончиках обладнані навчальні класи, де займаються діти.

Останній раз питання про розширення головного адміністративного приміщення піднімалося у 1989-1990 роках. Існував навіть проект про перенесення його в недобудоване приміщення на сьогоднішньому ринку Дикий. Але тоді міська влада однозначно озвучила свою позицію: до міського бюджету ринок приноситиме набагато більше коштів.

- За 61 рік існування залізниці багато чого відбулося, - розповідає начальник Рівненської дитячої залізниці Наталя СЄРКОВА. - Але чудесна країна, яка виникла на мапі міста 9 травня 1949 року, - лише через чотири роки після війни, як і раніше, рада кожному школяреві.

Роки не змінили обличчя Малої Рівненської, і, незважаючи на 61-річну історію, воно, як і раніше, залишається юним. Тут займаються лише наполегливі й не ліниві до роботи діти, які й надихають гурток до процвітання.

А це не так просто, як може здатися на перший погляд. Оскільки дитяча залізниця є міні-аналогом дорослої, то й кадри для здійснення хоча б одного рейсу потрібні такі ж: машиніст, стрілочник, шляховик, провідник, черговий по станції, по перону тощо.

Квиток у майбутнє

Для Жанни ЛОЗОВОЇ Рівненська дитяча залізниця дала справжню путівку у життя, визначивши її майбутню спеціальність. Вона - одна з тих, хто ввійшов у перший склад випускників.

- У той час, - розповідає випускниця, - у місті відкривалося дуже багато різних гуртків: танцювальних, хореографічних, драматичних, хорових. Я чесно відвідала кожен із них, але більше ніж на годину не затрималася. Потім доля звела мене з дитячою залізницею, і 5 років пролетіло, як один день. Дотепер пам’ятаю, як узимку ми проходили теорію (вивчали будову вагонів, залізниці, локомотиву тощо) і не могли дочекатися літа, щоб приступити до практичних занять. Працювала і стрілочником, і черговою по станції, пишалася тим, що стала першим диспетчером, начальником служби руху. Була і головою ради юних залізничників у 1954 році. А скільки було екскурсій!..

Курс “молодого спеціаліста”, що я пройшла на дитячій залізниці, допоміг мені потім у житті, коли я навчалася спочатку у Львівському технікумі залізничного транспорту, потім - в інституті. Працювала й оператором у Христиновці, черговим по перону, багато часу проробила у плановому відділі, а останні 25 років - головним бухгалтером на станції Рівне. Дитяча залізниця дала мені квиток у доросле життя, тому так хочеться, щоб якомога більше дітей захотіли розвивати наш залізничний транспорт.

Не всі випускники стають залізничниками, але це місце - перон Малої Рівненської, назавжди залишається місцем зустрічі тепер уже просто друзів. І, дорослішаючи, вони обов’язково приведуть туди своїх дітей, пізніше - онуків.

Підготовка

не оцінюється грішми

На утримання цього величезного комплексу з міського бюджету гроші не виділяються, він цілком залежить від Управління Львівської залізниці. На своєму рівні Рівненська дирекція залізничних перевезень допомагає, чим тільки може.

Але питання тут не стільки грошове, скільки естетичне. Виділених коштів вистачає, а от місця і техніки - немає. Немає комп’ютерів, як на Дніпропетровській дитячій залізниці, а якби ви побачили розмір кімнати для інструкторів, то зойкнули б - для трьох-чотирьох чоловік місця вже мало. І якщо бути відвертим, то приміщення Малої Рівненської найменше з усіх 8-ми дитячих залізниць в Україні, при цьому довжина полотна - найдовша серед дитячих залізниць на Західній Україні.

Але найбільше колектив Малої Рівненської мріє дати другий подих станції “Озерна”, провести там ремонт. Адже через аварійність приміщення на станції вже багато років не використовується!

Однак маю зазначити, що такі негаразди лише підігрівають бойовий дух рівненських юних залізничників. Як на мене, то в житті не буває все абсолютно добре, і саме Мала Рівненська - справжній аналог сучасної залізниці: з проблемами, нестачею ресурсів. Нехай діти від початку звикають до того, що де б вони не працювали, абсолютно добре не буде ніде, але при цьому результат роботи залежить не від благ, а від майстерності і старань.

Не дивно, що два роки тому на 4-му Всеукраїнському зльоті юних залізничників, юні залізничники з Рівного стали третіми за рівнем підготовки, залишивши позаду Харків, Київ - “малих монстрів” з провідним сучасним дорожнім устаткуванням.

“Дивіться, ці діти з провінції виявилися так добре підготовлені!”, - вигукували юні колеги, а рівненчани зі здивуванням знизали плечима: “При чому тут провінція?”.

Кульмінацією “провінційної” підготовки можна було назвати виступ Андрія БАЗЕЦКОГО в конкурсі “кращий вагонник”. Коли він виборов перше місце, вийшов начальник місцевого ДЕПО і сказав, що готовий Андрія просто зараз забрати собі в колектив.

До речі, на 3-му Всеукраїнському зльоті кращим колійником став Анатолій КЛИМЧУК, представник Малої Рівненської.

- Не грішми єдиними, - говорять на дитячій залізниці, і щорічно доводять, що лише досвід, щиросердність і привітність можуть підняти планку освіти сучасних дітей.

До речі, сьогоднішній начальник Рівненської дирекції залізничних перевезень Львівської залізниці Олександр ЛЕВИЦЬКИЙ - також випускник дитячої залізниці. Минулоріч на відкритті літнього ювілейного руху він відзначив, що “наше завдання - зберегти, що є, і через 60 років привести сюди своїх онуків”.

А радник начальника Львівської залізниці Ярослав КОНИК не втомлюється повторювати, що “дитяча залізниця є стартовим майданчиком для фінішного виходу на великі українські залізниці. Робота тут відповідальна і почесна, тому й навчатися “залізничній” професії потрібно відповідно - сумлінно”.

Сьогодні багато говорять про розвиток місцевого туризму. Дитячу залізницю можна порівняти з поліським трамваєм, бо вона може подарувати і дитині, і дорослому багато позитивних вражень. Залізничне полотно розташоване на березі місцевої річки Устя, і протягом 2,5 кілометрів дороги для пасажира відкриваються неймовірно красиві місця міста Рівне. Тим більше, що через кілька метрів від кінцевої станції “Озерна” знаходитися пляж Басівкутського озера, яке, після проведених там змін, стало найпопулярнішим місцем відпочинку.

Усе вищезгадане спало мені на думку після того, як я взяв участь у цьогорічному відкритті Рівненської дитячої залізниці. Хто ніколи не був юним залізничником, тому ніколи не зрозуміти, яку гордість відчувають її випускники, щорічно відкриваючи рух. Три роки на залізниці навчають відповідальності і самостійності, і ніколи не минають даремно.

За 10 хвилин охочі можуть дістатися дитячою залізницею від центра міста, станції “Партизанська”, до зони відпочинку “Басівкутське озеро”. Вартість квитка для одного дорослого становить 3 гривні, для дитини - 1,5 гривні.

Повна тривалість подорожі від станції “Партизанська” до станції “Озерна”, і назад, складає 30 хвилин. Неповторні краєвиди, які відкриваються з вікна потяга, вражають своєю красою і не залишають нікого байдужим.

Сьогодні на Україні працює і здійснює перевезення 8 дитячих залізниць: Мала Придніпровська (м.Дніпропетровськ), Мала Донецька ім.В.В.Приклонського (м.Донецьк), Запорізька ім.П.Р.Поповича (м.Запорожжя), Мала Південно-Західна (м.Київ), Луцька (м.Луцьк), Львівська (м.Львів), Рівненська (м.Рівне), Мала Південна (м.Харків). Робота Малої Ужгородської дитячої залізниці припинена не невизначений час.