Не святкове свято

Однак, минулий рік показав, що у нинішніх умовах великі підприємства незахищені від зміни правил гри у нашій державі. Підприємство зупинялося і лише завдяки героїчним зусиллям його керівництва, громадськості, депутатів і тодішнього губернатора Віктора Матчука вдалося якось владнати ситуацію. Однак наскільки вона є стабільною - великий знак питання.

Про ситуацію, довкола долі наших промислових гігантів, змушує замислитися і нинішній бюджет, який тільки минулого тижня був прийнятий обласною радою. Фактично Рівненщина, як і вся Західна Україна є дотаційним регіоном і ми залежимо від допомоги з державного бюджету. У той самий час, промисловий Схід держави є головним донором цього самого бюджету. Факт не веселий, навіть за умови, що така ситуація склалась багато десятиріч тому. Що ж робити? Напевно, єдиним шансом вийти із постійної залежності області від субсидій з державного бюджету є усвідомлення громадськістю, депутатами місцевих рад і виконавчою владою того, що без відродження великої промисловості, будівництва та реконструкції діючих виробництв майбутнього у області немає. Сільське господарство та торгівля не дозволять забезпечити нормальне функціонування соціальної інфраструктури, підтримувати, навіть на нинішньому рівні, комунальне майно та працевлаштувати людей. На жаль, поки що, особливих зрушень у напрямку нової індустріалізації в області не видно. Планів досить багато, але нових виробництв - обмаль. Так що будемо сподіватися на те, що хоча б ті підприємства, які є в області будуть і надалі якимось чином функціонувати, а працівників “РівнеАзоту” вітаємо з професійним святом і бажаємо, аби наш останній промисловий гігант більше не зупинявся.