Наша пенсія нас не застане?

Бомба сповільненої дії...

Раніше на вулицях, у магазинах, транспорті та у ЗМІ активно обговорювали кризу, згодом черга дійшла до росту цін на цукор. Зараз перелякані люди активно обговорюють підвищення пенсійного віку. Особливе занепокоєння це питання викликало у тих, кому до омріяного і заслуженого відпочинку залишилися “лічені дні”. Жіночки ремствують: “Хто ж мене, у 55 років на роботу візьме? Всі роботодавці хочуть молоденьких до 35, а мені тоді що робити?”. Так, справді, важко собі уявити старенького дідка, який працюватиме агентом з продажу різноманітних товарів у 65 років, або бабцю-журналіста, якій аби дістатися на прес-конференцію у свої 60 з гаком, потрібно виходити на годину раніше. Таких прикладів можна навести безліч: кому потрібен дід-будівельник, який ледве пересуває ноги, або, зрештою, навіть бабуся-кондуктор у тролейбусі. Як-то кажуть: списані люди. Та, наразі, заспокоїмо “за п’ять хвилин” пенсіонерів, які з полегшенням можуть зітхнути - підвищення пенсійного віку стосуватиметься лише тих, кому на даний час буде менше 35 років. Усім, кому більше, пенсійний вік залишатиметься незмінним.

Довга дорога до пенсії

Зміниться і сама система виплати пенсій. Підвищення пенсійного віку відбуватиметься лише за умови введення другої системи пенсійного забезпечення через накопичувальні фонди і лише добровільно. Відтак, працівники сплачуватимуть внески до накопичувального фонду, і весь цей пул коштів інвестуватиметься на довгий термін з метою створення майбутніх пенсійних заощаджень. Але хто зараз може гарантувати безпечність цього накопичувального фонду? Де гарантія того, що коли я вийду на пенсію, ця “контора” не дасть мені поцілувати замок, а мої гроші залишаться цілі і неушкоджені? Для того, щоб людина отримала віддачу від другого накопичувального рівня, вона повинна відпрацювати певний термін. Він, за розрахунками фахівців дорівнює 30 років.

Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області коментарі щодо підвищення пенсійного віку надавати відмовилося, аргументуючи тим, що постанову наразі не ухвалили. Коли ж документ знаходитиметься в управлінні на столі, вони люб’язно нададуть свої роз’яснення.

Різноманітні експерти (як міжнародні, так і вітчизняні), наввипередки інформують та констатують, що у державі нараховується 19 мільйонів пільговиків, на забезпечення яких витрачають величезні кошти. Що на десять працюючих припадає дев’ять пенсіонерів і, до того ж, наймолодші пенсіонери (за віком - авт.) у світі живуть саме в Україні. Всі факти не нашу користь.

Запровадження накопичувальної системи пенсійного забезпечення, кажуть, фінансуватимуть з державного бюджету.

Хочемо бути як європейці, а навіщо?

Підвищення пенсійного віку не панацея від дірок у бюджеті і нова Програма економічної реформи не владнає всіх бід державних. Щоправда, нововведення обіцяють впроваджувати поступово - щороку збільшувати пенсійний вік на шість місяців і так упродовж 10 років. У програмі сказано, що це європейський стандарт. Чудово... Всі у нашій країні в захваті від європейської медицини, освіти та надання робочих місць, ми зовсім не проти отримувати такі пенсії і зарплати, як наші європейські сусіди... Але ці європейські стандарти, на жаль, нам не світять ще років із 20, і кожен із цим погодиться. Тож давайте йти до Європи адекватними і продуманими кроками, а не запроваджувати абсурдні зміни.

Перед тим, як підвищувати пенсійний вік, можливо, у першу чергу, необхідно створити умови, щоб люди могли заробляти гроші. Банальним вирішенням стане, принаймні пошук гідної, або хоча б якоїсь роботи, для непрацюючих. Лише тоді можна говорити про реальні дії у цьому напрямку. Без цього - немає сенсу проводити пенсійну реформу й пенсійний вік підганяти під європейські стандарти. Чи зуміє держава за такий короткий термін створити робочі місця? Нині багато людей передпенсійного віку стоять на обліку у центрах зайнятості з надією дотягнути до пенсії, щоб мати хоч мізерний гарантований державою мінімум.

Гарантії ніхто не дасть...

У тому ж-таки центрі зайнятості, не дуже й тішаться подібними нововведеннями. Говорять, що працевлаштувати жінку чи чоловіка у 55-ти річному віці вкрай важко. “Роботу цим людям знайти буде нелегко, це стане можливим за рахунок дотацій підприємства, перекваліфікацій, перенавчання або підвищення кваліфікації”, - пояснює ситуацію заступник начальника відділу взаємодії з роботодавцями Рівненського міського центру зайнятості Любов ПОЛЄГАЄВА. Також Любов Олегівна повідомила, що на даний час на ринку праці найзатребуванішими є працівники від 20-ти до 35 років. “Такі професії, як бухгалтер та економіст потребують дещо старших вікових категорій: від 30-ти до 45 років, при цьому зі стажем роботи мінімум п’ять років. Охоче беруть і жінок-продавців від 30 до 45 років, але, щоб мали дітей”, - додає пані Любов.

Як не крути, а таки правду кажуть, що мрія будь-якої держави - абсолютно здоровий громадянин, який завжди сплачував податки і помер у день виходу на пенсію… Ні для кого не секрет, що середня тривалість життя і рівень доходу в Україні дуже далекі від тієї ж Європи. За статистикою, середня тривалість життя чоловіків в Україні - 62-63 роки, жінок - 75. І якщо сусіди-європейці можуть вийти на пенсію у 67 і при цьому ще років 20 здійснювати навколосвітні подорожі, то наші громадяни мріють, аби до 60 років дожити і тихенько собі на похорон із пенсії відкладати, а не колесити по країнах. Подорожувати Україною дозволить собі не кожен, навіть 30-річний працюючий.

Та якщо вже на те пішло, то в першу чергу треба думати не про себе, а про людей і разом з підвищенням пенсійного віку громадян, владі варто було б замислитися і про те, щоб передусім підвищити якість життя населення загалом, щоб мати можливість працювати й жити, а не виживати. Не відкладати копійчану пенсію чи зарплату дітям та онукам на подарунки у день народження, і то лишень, хоча б раз на рік. Та й про охорону здоров’я наших людей не завадило б подумати, а то доживати до цієї пенсії буде нікому.