Спільні теми для спілкування, взаєморозуміння, співчуття, вірність, повага один до одного - чи не про таку казку сімейного життя мріє кожна жінка? Звісно, про таку. Але ж часто стається так, що ця, на перший погляд, казка перетворюється у нічне жахіття. Жахіття під назвою “насильство у сім’ї”.
Що ж таке сімейне насильство? Психологи характеризують це явище, як ситуацію, що постійно повторюється, коли один з членів сім’ї контролює або намагається повністю підпорядкувати іншого.
я змогла наперекір усім намаганням колишнього чоловіка та його родини знищити мене
Історія цієї жінки схвилювала і обурила навіть правоохоронців, які, здавалося, вже все бачили у цьому житті. Сама я дізналася про долю Олени на прийомі у начальника обласної міліції Василя Лазутка. У історії цієї жінки головне те, що вона не склала рук, боролася, попри усі життєві обставини, і перемогла. І зараз, ще не зовсім здорова, але впевнена у собі, нарешті отримала і право на житло, і можливість бачитися з сином. Ось її розповідь.
Вночі їй наснився дивний сон: вона блукала залитою сонцем ромашковою галявиною, насолоджуючись неймовірною тишею і безлюдністю. На серці було радісно і легко. І зовсім не бентежило, що поруч ні душі. Була наодинці зі своєю самотністю, відчувала, що може робити що заманеться: плакати, сміятися, кричати, не боячись, що її не зрозуміють, осудять. І раптом побачила його. Високий молодий легень з’явився невідомо звідки і прямував до неї. Його великі очі, кольору стиглої ожини пронизували її наскрізь, ніби рентгенівське проміння, на обличчі грала загадкова усмішка. Юнак простягнув руки до неї, але вона з острахом відсахнулася, скрикнула і - прокинулася.
Розкішний і престижний світ яскравих речей вабить людей чи не щодня. Він - мрія безлічі дівчаток. Він створює навколо нас видимість успішності і благополуччя, а оточення навіть і не підозрює про те, що це тільки фасад, за яким нічого іншого немає, окрім внутрішньої порожнечі, безсонних ночей і величезних боргів. Він може зачаїтися на деякий час, але прийде година, і він все одно візьме своє!
Запитання. Привіт! Мене звати Антоніна. Моя проблема полягає в тому, що я не вмію довіряти людям… Взагалі нікому. Причина проста: з дитинства я втрачала подруг через свою відвертість та прагнення будь-чим поділитись, батьки розлучились, хоча тато обіцяв завжди бути поруч, а тепер все це відображається на моїх стосунках з чоловіками. У мене були серйозні тривалі стосунки з молодим чоловіком, та моя недовіра стала між нами. Постійно я його в чомусь підозрювала та перевіряла. Одного дня він цього не захотів терпіти і пішов. Сьогодні в мене з’явились нові стосунки, проте я знову не можу повністю довіритись цьому чоловікові. Як боротися із собою?
Антоніна, 29
Є люди, яких сам Бог послав на цю землю. Розгледівши у собі неперевершений дар і реалізувавши його, вони дивують і захоплюють, бентежать і змушують думати одночасно. Але неоціненною їх праця стає лише тоді, коли отримавши всенародне визнання і чиновницьку увагу, вони залишаються вірними своєму першому поштовху, який змусив їх зайнятися обраним ремеслом. Коли так само вкладають душу у свою роботу. Коли натхнення для них набагато дорожче райдужних перспектив. І коли, попри досвід і роки, вони так само щиро і по-дитячому радіють кожному своєму новому шедевру і ласкаво називають своєю дитиною.
Вже понад рік Аліна вважала, що її життя втратило будь-які кольорові барви, залишивши їй лише два відтінки - чорний і нудний сірий. Вона, як завжди, ходила на роботу, займалася побутовими справами, розмовляла по телефону з родичами та знайомими, але робила все якось автоматично - без жодних емоцій й ентузіазму. Часто, залишившись наодинці, гірко плакала, утнувшись у подушку, а потім маскувала косметикою червоні від сліз очі, аби ніхто із домашніх не помітив сліди її страждань. Після того випадку, коли дізналася, що чоловік, з яким прожила майже 20 років і котрий всі ці роки клявся їй у вічному коханні, за її ж спиною крутить роман із дурненькою білявкою з ювелірного магазину, замкнулася у собі, затаївши у серці невимовний біль, що безголосим криком проривався у її великих сірих очах.
Це був один із найщасливіших днів у житті Тетяни. Щойно вони з Ігорем подали заяву до ЗАГсу - через місяць весілля, а відтак початок нового життя - подружнього. Дівчина закохано поглянула на свого обранця, а він у відповідь ніжно обняв її за плечі.
Головний редактор - Конєв В.Л., тел.(098)0565477, (096)3950057
Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється
Партнери 