Запитання. Привіт! Мене звати Антоніна. Моя проблема полягає в тому, що я не вмію довіряти людям… Взагалі нікому. Причина проста: з дитинства я втрачала подруг через свою відвертість та прагнення будь-чим поділитись, батьки розлучились, хоча тато обіцяв завжди бути поруч, а тепер все це відображається на моїх стосунках з чоловіками. У мене були серйозні тривалі стосунки з молодим чоловіком, та моя недовіра стала між нами. Постійно я його в чомусь підозрювала та перевіряла. Одного дня він цього не захотів терпіти і пішов. Сьогодні в мене з’явились нові стосунки, проте я знову не можу повністю довіритись цьому чоловікові. Як боротися із собою?
Антоніна, 29
Є люди, яких сам Бог послав на цю землю. Розгледівши у собі неперевершений дар і реалізувавши його, вони дивують і захоплюють, бентежать і змушують думати одночасно. Але неоціненною їх праця стає лише тоді, коли отримавши всенародне визнання і чиновницьку увагу, вони залишаються вірними своєму першому поштовху, який змусив їх зайнятися обраним ремеслом. Коли так само вкладають душу у свою роботу. Коли натхнення для них набагато дорожче райдужних перспектив. І коли, попри досвід і роки, вони так само щиро і по-дитячому радіють кожному своєму новому шедевру і ласкаво називають своєю дитиною.
Вже понад рік Аліна вважала, що її життя втратило будь-які кольорові барви, залишивши їй лише два відтінки - чорний і нудний сірий. Вона, як завжди, ходила на роботу, займалася побутовими справами, розмовляла по телефону з родичами та знайомими, але робила все якось автоматично - без жодних емоцій й ентузіазму. Часто, залишившись наодинці, гірко плакала, утнувшись у подушку, а потім маскувала косметикою червоні від сліз очі, аби ніхто із домашніх не помітив сліди її страждань. Після того випадку, коли дізналася, що чоловік, з яким прожила майже 20 років і котрий всі ці роки клявся їй у вічному коханні, за її ж спиною крутить роман із дурненькою білявкою з ювелірного магазину, замкнулася у собі, затаївши у серці невимовний біль, що безголосим криком проривався у її великих сірих очах.
Це був один із найщасливіших днів у житті Тетяни. Щойно вони з Ігорем подали заяву до ЗАГсу - через місяць весілля, а відтак початок нового життя - подружнього. Дівчина закохано поглянула на свого обранця, а він у відповідь ніжно обняв її за плечі.
Масові перевірки напередодні “Євро-2012” проводять організації контролю. Аби наші громадяни та іноземні гості відчували себе комфортно, Інспекція з прав захисту споживачів розпочала перевірку готельних комплексів.
Руслана належала до тих жінок, які завжди досягають у житті того, чого прагнуть. Свого часу дівчина із далекого поліського села, вперше приїхавши у столицю, без проблем стала студенткою престижного вузу. Навчання їй давалося легко, тому досить швидко Руслана призвичаїлася до нових умов життя і стала “своєю серед чужих”. Одяг, зачіска, манера спілкуватися - все це суттєво відрізняло її від провінційних дівчаток.
На території колишнього Монастиря кармеліток у Дубні пройшли археологічні розкопки. Роботи проводила експедиція ДП “Рівненська Старовина” під керівництвом кандидата історичних наук Богдана Прищепи. Самими ж розкопками керував молодший науковий співробітник Андрій Бардецький.
Тихо падає дощ,
Ти принишкла до рами.
Тихо падає дощ,
Засріблившись в саду.
Тихо падає дощ,
Так як й падав віками.
Тихо падає дощ
Для усіх на виду.
Тихо падає дощ,
Наче казку шепоче.
Тихо падає так,
Мабуть, впасти не хоче…
Головний редактор - Конєв В.Л., тел.(098)0565477, (096)3950057
Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється
Партнери 