У світі є багато людей, які гостро відчувають чиюсь біду. Сьогодні ми - одні з них! Ми всі хочемо зробити в житті щось важливе! Щось, про що можна розповідати з трепетом і гідністю за себе і за те, що відбувається в світі завдяки нам! І ми впевнені, що Ви - людина з великим серцем, і відгукнетесь на заклик про допомогу.
Погодьтеся, вельмишановні пані і панове, що значна частина українців - предивний народ. Унікальний! Яскравим підтвердженням цього є моя наступна правдива історія.
Тендітна Барбі та олов’яні солдатики - забавки не для сучасної малечі
Дитячі захоплення з кожним роком змінюються. Колись популярні плюшеві ведмедики, ковбої, пірати відійшли в минуле. А от роботи, динозаври людського зросту, човни, літаки, НЛО, ляльки із квітковим ароматом, які змінюють колір під час купання, - ознака того, що малеча не відстає від технічного прогресу.
З першого погляду Андрій ПРОКОПЧУК - звичайний чолов’яга-трудівник. Він саме порався з дружиною по господарству, коли завітала у гості. Виявляється, він вже з четвертої години ранку на ногах. Та “спіймати” цілителя було не так легко. В нього катастрофічно не вистачає часу: щодня за допомогою до Андрія Прокопчука звертається не менше 10 чоловік. У його домі бувають жителі з усієї області. Телефон розривається від постійних дзвінків людей, яким потрібне лікування.
Фахівці вважають, що песимістичне оцінювання людиною свого теперішнього та майбутнього, а також схильність посипати рани минулого сіллю хворобливих спогадів, можуть бути першими симптомами депресії.
Конкурс дитячого малюнку на асфальті з нагоди Дня Незалежності цими вихідними влаштувала Укрзалізниця. Школярі, віком від шести до п’ятнадцяти років, передавали крейдою свої враження від подорожей залізницею та відвідування вокзалів, а також пропонували нові ідеї щодо розвитку залізниці ХХІ століття.
Нагородження Олександра Авраменка за малюнок “Рівне-Крим”
Нині українці найчастіше їдуть за кордон на заробітки або на навчання. Звісно, добре тому вчитися, у кого батьківський гаменець напханий валютою: плати і вчися навіть у Новій Зеландії... Проте, на щастя, є інша кетегорія нашої молоді. Це молоді розумні люди, які добре володіють іноземними мовами, гарно вчаться у національних ВНЗ, активні у громадському житті країни. І головне - якнайдужче хочуть їй, цій затурканій країні, допомогти подолати прірву, яка відділяє її від цивілізованого світу. Одна з них - наша землячка Марина ЯРОЩУК. Нещодавно дівчина повернулася з Праги. Марина разом із ще дев’ятьома українськими студентами з різних міст України майже місяць вчилася в Американському інституті політики й економіки (AIPES):
Наша землячка Марина Ярощук з директором програми Метью Квасіборські
Читаю газету “Рівне-Ракурс” щотижня, а пишу вперше, вирішив поділитися своєю історією.
Маю все, що потрібно для повноцінного життя, а от щасливим себе назвати не можу. Інколи запитую в себе: чому я такий нещасливий? Я завжди допомагаю іншим, ніколи не думаю про себе. Я - той пацан, який віддав би своє життя заради інших. Чому мої знайомі запитують: “Ти маєш добрий характер, спокійний, працьовитий, без шкідливих звичок, а не можеш знайти гарну дівчину з таким самим характером, як у тебе?” Я відповідаю, що зараз дівчат таких мало, переважно вони шукають хлопців з квартирою та власним автомобілем. А в мене таких грошей немає.
Головний редактор - Конєв В.Л., тел.(098)0565477, (096)3950057
Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється
Партнери 