Якщо я просто скажу, що даішник дав водію хабаря, мені ж ніхто не повірить! І, напевно, буде правий, але в одному місці зустрілися не позбавлений почуття гумору водій і не позбавлений того ж почуття інспектор ДАІ. Але про усе по порядку.
автобус
Кохання - це дійсно неповторне почуття. І коли воно справжнє, буде і довга його дорога життя. В цьому я переконалася сама на своєму життєвому досвіді. Ми з коханим уже пройшли всі життєві рівні перевірки, і досі разом. Я дуже радію нашій міцній сім’ї. Скажете, подарунок долі? Звичайно, а особливо коли я собі сама його подарувала. Отож, моя історія кохання. тюнинг
Вона сиділа, нервово похитуючи ніжкою. На ній були чорні облягаючі джинси з штучними потертостями. Була неділя і автобус був майже порожній. Чоловік, років тридцяти, з портфелем і тубусом, глянув на неї. В голові промайнула думка:
До її весілля залишився місяць. Такою спокійною вона вже давно не почувалася. Людмила була мов за кам’яною стіною: в безпеці й захищеності. Адже такого нареченого, як Артем, годі й шукати: красень з добрим, щирим серцем. Люді й досі не віриться, що попередні півтора року над нею сонце майже не сіяло (їй просто не вистачало часу його помічати). Сьогодні лише приємні турботи - запрошення на весілля, вибір сукні та очікування найщасливішого дня у її житті. аренда
У мого сусіда Сергія живе розкішний пухнастий кіт Базиліо та собака Аліса. Якось до сусіда приїхали родичі й попрохали взяти на певний час пожити папугу-какаду. Звати його Жора і він уміє говорити.
Життя - це історія... Народжуючись, ми відкриваємо книгу, де Доля пише історію кожного... І ніхто не знає, що буде написано на наступній сторінці. І ніхто не знає, коли закінчаться сторінки, і не буде місця у книзі, щоб писати далі... Та у кожній книзі є місце для... кохання. Незалежно від обставин, від місця, від часу, воно розцвітає у душі кожного. Для когось - це лише мить, а для когось - вічність... І коли кажуть, що вічного кохання не існує - не вірте...
Цю історію мені розповів знайомий. Було це позаминулого літа. Надворі стояла нестерпна спека. Мій знайомий, Вальдемар, разом із друзями (такими ж панками, як і він) вирішив сісти на мотоцикл і вирватися за місто, на річку. Компанія зібралася молодіжна, “гальма” хлопці вирішили залишити вдома. Чого тільки там не було – і купання, і катання на мотоциклі навколо водойми, і стрибки з дерева. Але по їхніх очах видно було, що не вся фантазія ще реалізована.
22 роки, довгі й самотні, я прожила, не знаючи, що таке материнська любов.
Як шкода, що немовлята не пам’ятають перші місяці свого життя, бо лише перші три місяці я мала змогу відчувати мамине тепло, ніжність її рук, чути її голос. Вона народила мене, а потім покинула, втекла зі своєю так званою новою любов’ю, не залишивши адреси.
Їздив я нещодавно за туристичною путівкою в тур вихідного дня у Карпати. Вранці стою на автовокзалі, чекаю “спринтера”, який повезе нас у гори. Навколо студенти, молоді пари у кросівках, із рюкзаками. Я закриваю очі й уявляю гори, скелі, водоспади. Раптом почулася якась метушня. Коли розплющив очі, побачив, що студенти зникли, а на їхньому місці стоять троє людей з двома-чотирма великими торбами у руках. Я хотів запитати їх, на скільки ж днів вони їдуть в Яремчу. Але коли помітив, що з однієї торби стирчить зелена цибуля, зрозумів, що це мешканці навколишніх сіл приїхали на рівненський базар.
Головний редактор - Конєв В.Л., тел.(098)0565477, (096)3950057
Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється
Партнери 