У мого сусіда Сергія живе розкішний пухнастий кіт Базиліо та собака Аліса. Якось до сусіда приїхали родичі й попрохали взяти на певний час пожити папугу-какаду. Звати його Жора і він уміє говорити.
Життя - це історія... Народжуючись, ми відкриваємо книгу, де Доля пише історію кожного... І ніхто не знає, що буде написано на наступній сторінці. І ніхто не знає, коли закінчаться сторінки, і не буде місця у книзі, щоб писати далі... Та у кожній книзі є місце для... кохання. Незалежно від обставин, від місця, від часу, воно розцвітає у душі кожного. Для когось - це лише мить, а для когось - вічність... І коли кажуть, що вічного кохання не існує - не вірте...
Цю історію мені розповів знайомий. Було це позаминулого літа. Надворі стояла нестерпна спека. Мій знайомий, Вальдемар, разом із друзями (такими ж панками, як і він) вирішив сісти на мотоцикл і вирватися за місто, на річку. Компанія зібралася молодіжна, “гальма” хлопці вирішили залишити вдома. Чого тільки там не було – і купання, і катання на мотоциклі навколо водойми, і стрибки з дерева. Але по їхніх очах видно було, що не вся фантазія ще реалізована.
22 роки, довгі й самотні, я прожила, не знаючи, що таке материнська любов.
Як шкода, що немовлята не пам’ятають перші місяці свого життя, бо лише перші три місяці я мала змогу відчувати мамине тепло, ніжність її рук, чути її голос. Вона народила мене, а потім покинула, втекла зі своєю так званою новою любов’ю, не залишивши адреси.
Їздив я нещодавно за туристичною путівкою в тур вихідного дня у Карпати. Вранці стою на автовокзалі, чекаю “спринтера”, який повезе нас у гори. Навколо студенти, молоді пари у кросівках, із рюкзаками. Я закриваю очі й уявляю гори, скелі, водоспади. Раптом почулася якась метушня. Коли розплющив очі, побачив, що студенти зникли, а на їхньому місці стоять троє людей з двома-чотирма великими торбами у руках. Я хотів запитати їх, на скільки ж днів вони їдуть в Яремчу. Але коли помітив, що з однієї торби стирчить зелена цибуля, зрозумів, що це мешканці навколишніх сіл приїхали на рівненський базар.
або Гірка доля матері-п’янички та доньки-наркоманки
Валентині в житті не поталанило. Гарна, мала хорошу роботу, а от особистого щастя не знайшла. Чоловік поїхав на заробітки і не повернувся. Дочці Наталі тоді було три роки. Тільки написав, що знайшов іншу жінку і до Валі не повернеться.
Доброго дня, шановна редакція газети “Рівне-Ракурс”.
Перебуваючи в місцях позбавлення волі, хочу через Вашу рубрику “Самотнє серце” розшукати ту кохану, яка не побоїться бути разом із людиною, що зробила у своєму житті дуже неправильний крок, і тепер розплачується за свою помилку молодими роками. Я обіцяю, що кохатиму ту дівчину (жінку), яка вирішить стати моєю люблячою коханою дружиною та супутницею мого серця і яка не побоїться більше дізнатися про людину, що перебуває за межами свободи, та напише мені листа. Обіцяю, що я з великою радістю відповім на всі запитання і без затримки з любов’ю відповім взаємністю. Я дуже вдячний редакції газети “Рівне-Ракурс”, яка веде таку чудову рубрику “Самотнє серце”, і прошу не відмовити надрукувати мого листа.
Незважаючи на таблички-попередження, люди продовжують простягати руки до хижаків
У травмпункт Рівненської міської клінічної лікарні з пораненням правої кисті звернувся за медичною допомогою чоловік, якого травмував леопард Рівненського державного зоопарку, до якого він простягнув у клітку руку, щоб “привітатися”...
Страшенне зростання числа наркоманів серед неповнолітніх, дитячий алкоголізм, злочинність
Мабуть, усі пам’ятають слова з вірша: “Кроха-сын к отцу пришел, и спросила кроха: что такое - хорошо, что такое - плохо?”. Навряд чи багато сьогоднішніх дітей звертаються до батьків із таким нібито простим запитанням. А чи завжди батьки готові відповісти на нього?
Головний редактор - Конєв В.Л., тел.(098)0565477, (096)3950057
Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється