Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"

“Тату, ще не вечір…”

– У нас новенька учениця, – сказала класна керівничка п’ятикласникам. – Ангеліна. – Її сім’я переїхала в наше місто. Покажіть Ангеліні на перерві школу, аби не заблукала, – пожартувала Неоніла Петрівна.

=>>>=

Босими ногами по снігу

Він наснився їй і цієї ночі. Коротко стрижене темне волосся у білих краплинах снігової пороші, ледь помітна усмішка, причаєна у кутиках милих губ, яка чомусь ніяк не гармоніювала з його поглядом – палючим, настороженим, колючим…

=>>>=

Де небеса торкаються хвиль…

…В Ярини знову просять інтерв’ю. А вона не вміє про себе говорити. Не вміє, і все. Так і сказала дівчатам, які телефонували з місцевих видань.

=>>>=

Перш ніж закохатися в чужого чоловіка

Дорогі читачі, хочу поділитися своєю гіркою історією, чи варто закохуватися у чужого чоловіка.

=>>>=

Надіїна таємниця

Алісине щастя розбилося тієї миті, коли в чоловіка «прогорів» бізнес. Щойно вона була у «шоколаді». Нічим не переймалася. Борис усе вирішував. Гроші заробляв. Терпів її захцянки і зовсім не ангельський характер…

=>>>=

«Про те, як дитина мамі худнути допомагала»

Хтось необережно натякнув Жанні, що їй пора скинути кілограм десять. Жінка прийшла засмучена, сумна, заплакана. Нічого не пояснюючи сім’ї, вона закрилася на кухні і почала готувати улюблені шоколадні пончики, щоб заспокоїти ними печаль. Вона завжди так робила, коли на голову сипалися неприємності. Минуло три години. З кухні Жанна Едуардівна так і не вийшла. Чоловік і чотирирічний син, всерйоз затурбувалися про долю жінки, все-таки вирішили до неї підійти.

=>>>=

Нерідний син

Марта збиралася заміж за Матвія. Матвій – удівець. Із трирічним сином на руках. Марті радили: знайди собі нареченого без «прицепа». Навіщо тобі з чужою дитиною няньчитися?

=>>>=

Красива душа

Лагідні сонячні промені вкривають легкою позолотою небесну блакить. Повітря бринить веселим щебетом птахів, а на деревах ледь помітні бруньки напружено тягнуться до весняного тепла. Легкий вітерець наспіх цілує біленькі голівки підсніжників і летить за горизонт у невідомість. Благодатний день, який впевнено віщує прихід весни.

=>>>=

Знахарка

Невелика хатина старої Єви губиться між розлогими деревами, які ще колись садив її покійний чоловік. Сусіди виставляли огорожі – одну, кращу за іншу, а він обгороджував обійстя деревами та кущами жасмину, бузку, калини. Не раз метеликами залітали до них сусідські дітлахи, напихали повні пазухи соковитими яблуками і грушами. А напередодні Зелених свят йшли до них за гіллям клену, щоб замаїти хату. Баба Єва сама обламувала гілки. Робила це обережно, щоб не постраждало дерево. «Його теж рани болять», – пояснювала.

=>>>=

Думайте, тату…

– Коханий, не можу дочекатися зустрічі з тобою!

=>>>=